Розділ 3

    День близився до вечора, а я не знаходила собі місця. Подумки підбирала слова, щоб повідомити подрузі жахливу правду.

    Раптом пролунав довгоочікуваний  дзвінок. Ліна. І я вже знала чому вона телефонує.

-    Ми більше не разом. В нього є інша і давно. – випалила  хлипаючи вона. – Мені потрібно розвіятись.

-    Все буде добре. Через 10 хвилин я в тебе.

    Подруга мене зустріла на порозі і міцно обійняла. Я без слів відчувала її розпач.

-    Ти мусиш бути сильною. Хто він такий, щоб через нього так побиватись? Хто цього вартий! – Мої слова на неї подіяли.

-    Так, ти права, – промовила дівчина в такій манері, ніби щойно розгадала загадку всесвіту. Навіть трохи повеселішала і вже хоча б побиватись перестала. – А знаєш... ми йдемо в клуб!

    Після цих слів, Ліна одразу ж почала ритись у шафі, підшукуючи найбільш відверте плаття.

-    Ось, одягнеш це. Вигідно підкреслить твої ноги.  – вона простягнула чорну сукню, яка мерехтіла блискітками наче новорічна гірлянда. Аж поморщилась від цієї ідеї, але подругу вже було не зупинити.

    Собі вона вибрала червону сукню на тоненьких бретелях з величезним декольте. Ми одягнулись. Ліна зробила обом вечірній макіяж. Я виглядала навіть дуже яскраво, останній раз була такою на свій випускний в школі. Від цієї думки защеміло серце, тому швидко переключилась на подругу. Вона була аж занадто відверта у цій сукні і мені навіть стало страшно за неї. Та хіба її можна було винити?

    Під’їхали до клубу. Раніше не бувала в таких місцях. Відчула вже знайомий холодок. Не люблю цього.

     Подруга схопила за руку і потягла всередину. Танцмайданчик був заповнений, але ми зупинились біля бару і Ліна почала замовляти коктейлі. Зрозуміло… Вона хотіла напитись і забутись. Значить, цієї ночі я стану її здоровим глуздом.

    Випили кілька коктейлів. Я відчула, що вже достатньо сп’яніла, та подруга так не вважала і на цьому не зупинялась. Потім почали танцювати. Ліна підчепила собі високого блондина і вони влаштували запальні танці.

    Відійшла в сторону, щоб не заважати, і збоку спостерігала за ними. Здавалося, вона повністю забула про своє горе. Невже все настільки просто?

-    Не чекав тебе тут побачити.

    Повернула голову, зустрівшись очима з новим «сусідом». Алкоголь зробив свою справу, чітко мислити вже не могла і моя ворожість приглушалась.

-    А… це знову ти.

-    Виглядаєш неперевершено. – його погляд наче оцінюючи ковзнув по моїй фігурі і зупинився на обличчі.

    Мені стало ніяково. Хоча ніби і чекала такий комплімент. Та навіщо це все?

-    Віринея, може потанцюємо.

-    Ні, - категорично похитала головою і зрозуміла, що різкі рухи іще більше викликають запаморочення. Не вистачало ще впасти ось тут, перед цим зухвальцем.

-    Гаразд, тоді просто поговоримо. – він не бачив ніякої ініціативи і зацікавленості, тому брав ситуацію в свої руки. – Як же ти тут опинилася?

-    Подруга змусила – кивнула на Ліну. – У всьому винні чоловіки, приносять одні страждання. – не розумію для чого це бовкнула, та здається, мене вже нічого не стримувало.  – Ти ж теж такий самий, а може і ще гірший.

    Невже в мене заплітається язик? Здається, я його шокувала, чи здивувала. І чому він так дивно дивиться?

-    Ходімо вийдемо, тобі потрібно на свіже повітря. – взяв мене за руку, а я відсахнулась.

-    Нікуди з тобою не піду. І взагалі тут моя подруга, мені потрібно за нею наглядати.

-    За нею пригляне мій друг Сем – він кивнув на блондина, якого підчепила Ліна.

    Зиркнула на нього з недовірою, та вигляд був надто серйозний, чомусь аж смішно. Здається, я п’яна. Може справді вийти з ним на прохолодне повітря. Не з’їсть  же мене цей мажор.

    Пішла до виходу, мабуть, не дуже впевненою ходою, мною наче похитувало. В обличчя вдарила осіння прохолода. Відчула полегшення і глибоко вдихнула. Хтось ззаду торкнувся моєї руки, за звичкою здригнулась і відсунулась.

-    Все добре? – почула вже знайомий голос. Ну так! А хто ще це може бути?!

-    Слухай, - напрягла мозок, згадуючи ім’я, - Дем’ян, що тобі від мене потрібно?

Він тепло усміхнувся.

-    Хіба мало навколо дівчат, чому ходиш лише за мною, коли я цього не бажаю?

-    Може мені потрібна тільки ти. – він майже пошепки сказав ці слова і навис над обличчям.

    Заклякла від несподіванки, і тоді сталось те, чого ніяк не очікувала. Його губи накрили мої. Страх і паніка. Відштовхнула його, та переполохано відступаю назад. Він стояв наче вкопаний, а почала тікати, сама не знаючи куди.

    Темрява. Запах страху. Моторошно. П’яна компанія і чиїсь бридкі руки мене міцно обхопили. Огидний сміх. Я неначе в якомусь страшному фільмі жахів. Серце ось-ось  вирветься з грудей. Це мій нічний кошмар. Може я просто сплю? Пронизливо кричу щоб мене відпустили. Мить і знову вільна. З’явився рятівник.

    Дем’ян вдарив п’яного молодика, схопив мене під руку і повів назад до світла. Почала вириватись. Він тримав досить міцно, та схаменувшись все ж відпустив, хоча вигляд у нього був дуже злий.

-    Більше не смій так робити? – злісно потерла руку. Мабуть, буде синець.

-    Що з тобою таке? Чому ти так себе ведеш? – Дем’ян здавався розгубленим.

-    Розважай інших дівчат. Не смій до мене більше підходити! – з грізним виглядом направилась шукати Ліну.

-    Нея! – почула за спиною, і відчула як стискається серце. Він стояв непорушно. Ні, я більше страждати не буду, тому навіть не зупинилась.

    Ліна, звичайно, не хотіла прощатись зі своїм новим знайомим, та мені вдалось витягти її з танцмайданчику. Блондин пішов за нами, він не дуже зрадів, коли я перервала їх ідилію, та все ж запропонував підвезти. Рішуче відмовила, але Ліна не була так категорична. Підійшов Дем’ян і безцеремонно провів нас до свого авто.