Глава 16.

З царства Морфея мене вирвав жахливий звук будильника Артема. Лише в нього цей пронизливий крик якихось пташок. Ніби з тебе душу виймаюсь.

Кілька секунд я вірила, що ось вже зараз він вимкне його і можна буде продовжувати спати. Але гидотна мелодія не зупинялась, тож довелось продерти очі і підняти голову з подушки. Зі здивуванням я помітила, що Артема немає поруч.

Довелось самій тягнутися по телефон і вимикати будильник. Блаженна тиша затопила кімнату. Десь далеко було чути звуки на кухні та у ванній. Ясно, хлопці вже прокинулись і активно щось роблять. Одна я валяюсь в ліжку. А котра година?

Оскільки телефон Артема був під боком я не стала шукала свій, щоб глянути годину, а подивилась на ньому. Екран показував восьму ранку і два повідомлення від якоїсь Анастасії Мельник.

«Квіти чудові»

«В котрій ми сьогодні зустрічаємось?»

Мене наче подушкою по обличчю вдарили й все повітря вибили. Нуль думок в голові, мавпочка в тарілки стукає. Так я й сиділа кілька хвилин над телефоном, поки не почула кроки.

Як отруйну гадюку відкинула телефон і сховалась під ковдру, наче маленька дитина. А серце калатало як скажене.

— Вставай сонько,  сніданок готовий і комусь час збиратися, якщо дуже хочеться встигнути на другу пару до Сергія Олександровича. — Ковдра почала сповзати з мене. Удаємо, що нічого не сталось. Удаємо, що нічого не сталось…

— А хто така Анастасія? Це твоя дівчина, яку ти від мене приховуєш? — Ну от не вмію. Не вмію мовчати.

Сказати, що Артем здивувався це нічого не сказати. Його брови в інший світ відправились, а очі як блюдця стали. Кілька секунд другу знадобилось для усвідомлення. Очі підозріло забігали. Придумує, що збрехати? Зараз буде казати, що це просто знайома. Ну-ну.

Не даючи йому часу простягнула телефон.

— Будильник огидно дзвонив, довелось вимикати, випадково побачила. За це вибач. Але раз я вже побачила, то кажи.

Артем взяв телефон, як атомну бомбу і зі страхом включив. Але вже за кілька секунд його обличчя розслабилось і навіть з’явилась посмішка на губах. От цього приколу я не зрозуміла.

— А я тобі нічого не скажу, — Артем радісно загиготів, показав язик та втік. Від мене залишилась купка нерозумінь. Добрий ранок називається.

На сніданок був омлет і невиспана фізіономія Міши. При ньому я посоромилась розпитувати друга, тому мовчки їла, що дали й спопеляла друга поглядом, обіцяючи всі смертні кари, які придумаю тільки. А його настрій тільки підіймався. Падлюка така.

— То може ти розкажеш? — Коли ми нарешті відправились в університет я знову почала приставати з тим самим запитанням. — Хто така Анастасія? Це твоя дівчина? Знайома? Подруга?

— Вибери варіант, який тобі сподобається найбільше. — Цей гад радісно посміхнувся і запхав мене в куточок трамвая та відгородив спиною від нескінченної юрби студентів. Турботлива капость, знає як я не люблю чужих людей в моєму особистому просторі.

— Я ж тебе про серйозні речі питаю, а ти все жартуєш. — Увімкнула осудливий погляд. На жаль, не спрацювало. Артем тільки весело хмикнув. Захотілось на нього образитись. Але здоровий глузд переміг, адже хлопець не повинен мені розказувати всі свої секрети. Байдуже що мені б цього хотілось, ніхто не зобов’язаний відповідати моїм очікуванням.

— Я сподіваюсь, що рано чи пізно, але краще вже, ти поділишся зі мною цим секретом. — Вже на виході з транспорту я підсумувала всі свої думки.

— Звичайно, правда завжди вилазить на зовні. — Артем підозріло серйозно погодився. Але розпитати його я вже не встигла. На нас налетіли одногрупники з приголомшливими новинами. Суть новин зводилась до одного відео.

«Привіт всім, з вами я, Алісія. І сьогодні ми викриємо негідну аферу відомого блогера Назара Ярославського. Ви знаєте його, як людину, котра збирає цікаві історії людей та розказує народу. Але ніхто не знає, як він їх збирає. Наша команда давно за ним слідкувала, але лише завдяки останній події ми нарешті змогли зловити його на гарячому.

Частина з вас точно чула вчорашній скандал з молодою письменницею Діаною в якої з’явився таємний шанувальник, який повторює події з книги. Замість того, щоб розказати неймовірну історію кохання дівчини він вліз своїми брудними руками та спробував зіграти закоханого хлопця. На щастя, друзі Діани вчасно зрозуміли це. Але питання не в цьому. А звідки ж він дізнався про це все?

Я вам зараз розповім. Камери та мікрофони. Назар, наче павук розкинув свою сітку мікрофонів по нашому університету і збирав всі історії, плітки та секрети.

І як анонімно поділились з нами кілька героїв його відео, він дізнавався їхню особисту інформацію, викривлював так, як йому було завгодно і подавав під своїм соусом. А своїм жертвам погрожував, що використає їхні секрети проти них.»

Відео ще мало багато подробиць схем Назара, але основне я почула і трішки позловтішалась.  Його кар’єрі блогера прийшов кінець. І не те щоб мені дуже хотілось плакати на могилці його кар’єри, от станцювати святкову самбу я б погодилась.

— Цікаво як він дізнався про мого таємного шанувальника, — другу лекцію поспіль я малювала не зовсім культурні малюнки в блокноті та роздумувала.

 За моєю логікою Назар дізнався про цю всю аферу в університеті. А отже хтось обговорював, а горе блохер записав на мікрофон. Але він не впізнав голос, адже сам казав, що не зміг дізнатися хто ж є цією людиною. Отже, виходить, що мій таємний шанувальник не знайомий з Назаром або принаймні не близько знайомий. Виходить відпадають всі наші одногрупники й кілька однокурсників. І Сергій Олександрович. Не те щоб я його підозрювала, але тепер вже остаточно.

А хто тоді залишається? Залишається Міша… Або я когось забула.

Ех, шкода, що я так швидко вчора заснула, могла Артема подіставати. Якось він так вміє ставити запитання, що відповідаючи розкладаєш все по поличках. Може б і в цій ситуації так вийшло.