Глава 13.

Чим ближче було до години ікс, тим більше мені хотілось відмовитись від зустрічі з Назаром та сказати, що на мене напала алергія, кашель або робота. Але силою волі я себе стримувала. Зустрінусь один раз, обговоримо все, переконаюсь що це не він і буду вільна. Ну або якщо він, то натякну максимально зрозуміло, що мені зараз не до стосунків.

Я навіть спеціально одягнулась, як на ділову зустріч: класичні штани, блузка, піджак, волосся зібрала у хвіст і для серйозності образу одягнула окуляри для комп’ютера. Правда з образу трішки вибивався рожевий пуховик. Але не буває ідеальних людей.

Запізнилась я лише на одну хвилину. Проте Назар вже чекав мене. Я йшла і молилась, щоб він був без квітів. І на щастя, мої молитви були почуті.

— Привіт, ти вчасно, радий тебе бачити. — Назар фальшиво посміхнувся та обійняв мене. Захотілось перехреститися. Не характерні для нього такі дії.  — Запрошую тебе у своє улюблене кафе, там працює мій хороший друг і він вже забронював нам столик.

Я посміхнулась не менш фальшиво і стримала свої саркастичні жарти. Я стіна, я вежа, я міць, я тримаю себе в руках. Хоча коли одногрупник ввічливо запропонував мені схопитися за його руку, бо тут слизько, захотілось зняти своє взуття на тракторній підошві та постукати ним по його голові. В результаті нашої не довгої прогулянки Назар ледве не впав два рази. Як добре, що в його руках не було мене.

Коли ми вже прийшли на місце, моїм очам відкрилась захоплива картина. Я аж на секунду забула, що це Назар. Бо він зняв пальто і я побачила чорні джинси, з чорною сорочкою на спортивному тілі. Я коли бачу естетичну чоловічу зовнішність… Тримайте мене семеро. Мені одночасно і дивитися захотілось, і полапати, і сфотографувати на пам’ять.

— Що будемо замовляти? — Ідилію перебив його голос, він всадив своє тіло навпроти та подав мені в руки меню.
— Я напевно обмежусь кавою, вже повечеряла вдома.

— Можливо десерт? — Хлопець на мене лукаво подивився, ніби натякаючи, що головний десерт тут я.

— Цього разу відмовлюсь, — я натягнуто посміхнулась, а потім ляпнула себе ментально по лобі. Що означає цього разу, наступного не буде.

— Зловив тебе на слові, наступного разу ти не відвертишся. — Назар знову лукаво посміхнувся. Господи, мене зараз знудить.

Відповідати мені не довелось, оскільки прийшла офіціантка приймати замовлення.

— Лате, будь ласка, — поки одногрупник підбирав слова я швидко замовила те, що хотіла. Бо знаю я цих чоловіків, зараз замовить все, що йому в голову прийде.

Напевно я вгадала, бо хлопець незадоволено на мене глянув, підтиснув губи й замовив собі американо на кокосовому молоці без цукру та без кофеїну. В мене око сіпнулось.

— То що ти хотів зі мною обговорити? Ідеї для відео? — Знову викликала незадоволення Назара. Бачте почала говорити про роботу. Коли він мене покликав говорити про роботу. Як я могла собі це дозволити, нахаба.

— Так, хочу створити кілька відео по придуманих історіях, подивитися чи залетить. Можна було б цікаво поєднати відео з твоїми книгами. Вийшла б така собі скорочена версія. І мені не треба придумувати ідеї, в тебе вже є готові, а тобі реклама. Я відмічу під відео тебе та дам посилання на книги.

В моїх очах забігали долари. Реклама! В моїх книг буде крута реклама! Я в цей момент забула про все. І Назар мене вже не дратує, і настрій хороший, і таємний шанувальник з голови вилетів.

Все тому, що Назар має купу переглядів в мережах, а це означає, що всі ці люди, які дивляться його побачать мої книги. І варто віддати належне — одногрупник вміє знімати відео, монтувати й робити в результаті цукерочку.

—  Як тобі ідея? — Хлопець, звісно, помітив мою посмішку та блиск в очах.

— Мені подобається, це має бути цікаво. Розкажи детальніше про свої плани, будь ласка.

— Я б почав з однієї книги, ти ж зараз щось публікуєш? Про що книга?

Хм. А книга ж про таємного шанувальника. Це він спеціально каже, що не знає чи реально не знає?

— Книга розповідає про дівчину Надю, в якої з’явився таємний шанувальник. Він залишає подарунки та листи їй під дверима. Кожен лист підписаний різними цитатами та віршами, а в середині є підказки. Саме по цьому вона буде шукати його. А паралельно її скромний сусід почне робити до неї кроки. І вона закохається в нього. В кінці дізнається, що це одна й та сама людина.

— Хах, сподіваюсь це не про тебе з Артемом або Мішею, — Назар посміявся, шукаючи щось в телефоні, тому не бачив як я напружилась.

— Я ж всіх своїх героїв придумую, тому спільного з реальними людьми нічого немає. — Я постаралась максимально невимушено відповісти. Бо це підла брехня. Головна героїня ідеальна версія мене. А головний герой уособлює собою збірну солянку з кількох чоловіків в моєму оточенні: Міші, Артема, тата та Макара, чоловіка моєї сестри.

— А ти б хотіла, щоб з тобою відбулись події, які стались з головною героїнею? — Черговим питанням хлопець вибив повітря з моїх легень. Та що ж таке.

— Напевно ні, мене влаштовує моє життя, — я напружено посміхнулась та зміряла Назара задумливим поглядом. Щось ти приховуєш, хлопче. Але зараз я не хочу це дізнаватися, треба перевести тему. Треба перевести тему.

— Чому питаю, бо можливо ти зіграєш головну героїню? А я головного героя. Думаю це була б цікава колаборація.

Що?! Я негарно вилупила очі на одногрупника. Що він мені запропонував? Стати головною героїнею?

Повітря, мені треба повітря. Бо я зараз почну або голосно сміятися або плакати.

Але до повітря я не добігла, нам принесли каву і до неї присмокталась, наче рік не пила. Навіть не знаю, що подумав собі хлопець на таку бурхливу реакцію, але нічого не сказав.

І коли мої емоції перестануть мене видавати?

— Не впевнена, що це гарна ідея, мої акторські здібності не те щоб на нулі, вони в мінусі.

— Я не буду наполягати, але активно запропоную ще кілька разів, — Назар розуміюче посміхнувся. Назар! Розуміюче посміхнувся! — А зараз просив би тебе скласти дуже короткий план книги, а потім разом напишемо сценарій.