Розділ 47. Повертайся якнайшвидше! Частина 1. 18+

З ранку проснулась вдосвіта, незважаючи на те, що зовсім не виспалася. Завбачливо накинувши халат, тихо вислизнула з кімнати. Захопила охорону, що вже чекала на мене під дверми, погналася спочатку до Санси. Я стукала так голосно у її двері, що мені здається вже всі чули та не вона. Через вічність вона цілком собі вже одягнена і нафарбована, але з недоробленою зачіскою гнівно фирча відчинила двері. Принцеса вже хотіла накричати на непрохану гостю, але коли зрозуміла, що це я і в якому вигляді, відразу замовкла, навіть слова не видавивши. Часу чекати коли вона очухаеться не було, так як я хотіла все встигнути до того як Артур прокиниться тому схопила її за руку і побігла до ще однієї своєї подруги, яка точно ще не прокинулася. Ванесси. Вагітна Леді відкрила навіть швидше ніж Санса, але одягнута так само, як і я. Чесно думала, що відкриє нам Лекс, а не сама дівчина, ну та гаразд, так навіть краще.

- Ви чого так рано прийшли? Лекс, ще навіть не прокинувся, а я ледве сама встала щоб не розбудити його. - Вона здивовано дивилася на нашу парочку, мимоволі позіхаючи і погладжуючи живіт через тканину халатика.

- Сама не знаю, я навіть нормально зробити зачіску не змогла. - Раптом отямилася і Санса скаржачись. Вони вже удвох із запитанням дивилися на мене. Тяжко зітхнувши я протиснулася в вітальню, затягуючи за собою дівчат. Повернулась до них і подивилась на Ванессу.

- Так, ти бігом одягатись, а ти, - перевела погляд на принцесу, краєм ока відзначаючи як постать здивованої дівчини беззаперечно віддаляється в гардеробній. - Сідай, я тебе сама заплету, дарма я таке довге волосся раніше мала?

Я доробила швидко її зачіску, якраз повернулася і Ванесса і ми всі втрьох сіли на диван. Раптом повисла незграбна тиша.

- Так ти розповіси, що трапилося? - За ідеєю це я повинна була почати говорити, але чомусь не змогла, тому Санса сама перервала тишу. Глибше вдихнувши я вивалила все на них.

- Не знаю чи можна вам про це говорити, тому без подробиць і деталей яких і сама ще до пуття не знаю. Головне це те, що я хочу зробити Артуру подарунок і потрібно щоб його закінчили до завтрашнього дня. - я сиділа посередині і крутила головою з боку в бік щоб бачити обох шокованих дівчат.

- Ооо, ось це ти завдання звісно дала. - Ванесса розгублено дивилася на мене нагладжуючи живіт і я з надією подивилася на Сансу.

- А, що потрібно? - На подив вона поставилася до моїх слів з діловим підходом і була гранично серйозно налаштована.

- Ніж за моїм ескізом. Допоможете? - Ця ідея спала мені на думку майже відразу як я дізналася куди зібрався Артур. Там  зброя йому точно не завадить, а так плюс нагадування про мене.

- Ого.- Ванесса здивовано видихнула, з розумінням киваючи, замислюючись над виконанням такого запиту. Але тут Санса радісно посміхнулася. Вона точно мала рішення.

- Ну, тобі пощастило у мене є знайомий збройовий маг, працює швидко і без розмов, за додаткову плату зробить до завтрашнього ранку. - Вона задоволена собою відкинулася на спинку, а я полегшено зітхнула.

- Дякую. Дякую, вам велике. - я кинулася обіймати їх по черзі, цілуючи в щоки і куди доведеться. Вони сміялися, не чекаючи такої моєї реакції. А для мене це було дуже важливо. Не хочу щоб він їхав без частинки мене з собою, а так ще й у бою якщо доведеться зброя допоможе. Як же не хочеться про це думати, але такі реалії цього світу.

- Ну, на те ми і твої подруги. - Дівчата вивели мене з думок і я їм усміхнулася.

- Я дуже рада, що ви в мене є. А коли ти його зможеш викликати? Він приїде сюди чи треба їхати кудись? - Засипала їх питаннями знайшовши ще причин, щоб тут же почати переживати.

- Не хвилюйся я йому відправлю звістку і протягом години він буде тут. Забере твій ескіз, узгодить деталі і піде робити свою роботу. - Санса мене заспокоїла своїми словами і я вдячно їй кивнула стискаючи долоню Ванесси, яку та простягла мені помітивши як я хвилююся.

- Я так розумію, Артур не повинен знати? - Ванесса дуже пронизлива як виявляється.

- Так. Я попросила вже Надора з Тенром, щоб Артур не знав про мій ранковий забіг до вас і я хочу повернутися до того як він прокиниться. - важко зітхнула, насилу уявляючи як усе це проверну так щоб він не дізнався. Ще й термін дуже короткий. Ще завтра і на світанку він піде. Дівчата помітили як я раптом спохмурніла і обійняли мене з обох боків.

- Ти йди до себе і намалюй ескіз подарунка, а ми все організуємо і покличемо тебе, головне придумай відповідну відмазку. - Я натягнуто посміхнулася Ванессі киваючи.

- Я зрозуміла, спасибі. - Видихнула і востаннє обняла їх.

– Завжди будь-ласка, подруго. Іди вже .- кивнула і попрощавшись залишила їх на дивані прямуючи до виходу. Раптом зі спальні вийшов сонний, у піжамі, знайомий придворний маг.

- Ванесса, у нас гості? - Він позіхав і навіть не помітив, що його дружина не одна, тому я перша подала голос ,посміюючись з комедійності ситуації, що склалася.

- Привіт, Лекс.

- Настя? Ти чого тут? - Він з подивом глянув на мене, відразу закриваючи рот після позіхання. Помахала йому рукою і відновила крок, продовжуючи розмову вже на ходу. Часу і так обмаль, сподіваюся Артур не прокинувся ще.

– Я, я. Ти мене не бачив, і я вже тікаю. Ванесса, поясни йому щоб не балакав. Все, я побігла. - Помахала всім на прощання і відчинила двері щоб вийти, чуючи переговори друзів вже виходячи в коридор до охорони.

- Добре. Іди сюди милий. - Ванесса говорила ласкаво кличучи чоловіка.

- Доброго ранку, Санса. Ви мені скажете, що відбувається? - Хіхікнула з того яким здивованим був голос мага і нарешті зачинила двері.

Я якнайшвидше прибігла назад до себе зустрічаючи на шляху лише слуг.

Спочатку зайшла до сина, але той солодко спав, тому не турбуючи хлопчика пішла до спальні, де так само спав і Артур. Скинула халат і тихо залізла до нього під ковдру. Як тільки я зручно влаштувалася, чоловік уві сні намацав мене і підгріб у свої обійми. Спокійно зітхнувши дозволила і собі ще трохи подрімати, попереду на нас чекає серйозна і дуже важка розмова з сином. І треба непомітно намалювати ескіз. Сподіваюся, зможу це зробити. Все ж таки я зовсім не художниця та й ніж який хочу, бачила лише на фото.