Розділ 40. Погадаємо? Частина 3

-Ну, що там? Що ти бачиш? - не встигла я навіть зазирнути до ладу, як Санса вже нетерпляче піддавалася вперед підганяючи. Я розсміялася чекаючи чогось подібного, але поспішила трохи остудити її запал.

- Давай я попереджу тебе зарання. Я можу побачити все, що завгодно, але є ймовірність, що я неправильно це розтлумачу або трохи не вірно, але щоб це не було воно правдиво.- я скривилася розуміючи як безглуздо це прозвучало, та зрозуміло зустріла їхні здивовані погляди.

- Це як? Я щось не зрозуміла. - Санса насупилась і швидко глянула на таку саму здивовану Ванессу.

- Ага, я теж. - Погодилася, та, а у мене вирвався нервовий смішок. Ось, що-що, а пояснювати я ніколи не вміла.

- Ну от дивіться, може бути таке, що там буде ліс і вовк, чи інший хижак. Тоді можливо він лісник і мисливець, чи маг рослин чи тварин, розумієте? Або море та обличчя в масці. Значить, він живе біля моря або любить океан і носить маску, або приховує особистість. Тепер зрозуміліше? - З надією глянула на них, але схоже не дуже мої пояснення допомогли.

- Та ніби. - зовсім невпевнено простягла принцеса і зібравшись махнула рукою вигукуючи. - Давай дивись, а там уже розберемося.

- Гаразд. - важко зітхнула і піднявши чашу вище, стала вдивлятися в гущавину на дні фарфору. - Тааак ... Хммм ... - я крутила нею намагаючись побачити контури потрібного малюнка.

- Нуж бо, не томи! - І звичайно ж Санса не сиділа і хвилини.

- Санса не збивай її .- Ванесса відсмикнула її, а я постаралася налаштуватися на потрібний лад, поринаючи в стан при якому і могла побачити її майбутнього чоловіка.

- Почекай секундочку ... зараз .. - я шепотіла тихо під ніс натужно хмурячись і впиваючись поглядом, щоб вловити і нічого не пропустити.

- Я так хвилююся. - Санса тихо шепотіла прийнявши до відома слова про те, що вона мене відволікає, але навіть цей шепіт трохи заважав. Ну, та гаразд причина, що я так довго не бачу ще й у тому, що давно не практикувалася. Так світ ще й інший, можливо я не зможу нікого побачити, але як же не хочеться її розчаровувати, тому потрібно постаратися.

- Не нервуй, це ж просто ворожіння не вирішує ж воно твою долю насправді. - Ванесса шепотіла у відповідь, так само тихо заспокоюючи принцесу, що розхвилювалася.

- Ти права. Але все одно, серце від чогось тремтить. - У її голосі було наполовину передчуття і захоплення. І саме у цей момент я побачила.

- Яка ти вразлива. Я все. Готова слухати? - глузливо подивилася на щасливу дівчину по-доброму підтримуючи сміх Ванесси.

- Так. Давай швидше .- вона почала потирати долоні і мало не лягла на стіл присуваючись ближче, так як сиділа майже навпроти мене.

- Значить так: ведмідь, ліс і чоловік з розмитими зап'ястями. - Як і очікувалося, у них була реакція повного нерозуміння.

- Еее...- Санса дивилася на мене круглими очима і тільки це змогла видавити із себе від захоплення не залишилося і сліду.

- Ти можеш перекласти нам? - Ванесса виявилася більш промовистою.

- Так Настя, поясни, що це може означати? - О і принцеса змогла подати голос. Усміхнулася і приступила до екскурсу перекладу відьомською.

- Ну от дивіться. - повернула до них чашу. вони обидві заглянули і ясна річ, що нічого там не побачили і запитально, зацікавлено знову перевели очі на мене. Я ж говорила, побачить лише відьма. Ну, що ж я на те тут і потрібна, щоб розповісти і пояснити. - Він пов'язаний з ведмедем, дуже міцно і або він у його вихованцях, або якось вплинув на сильні зміни в житті. Ліс означає, що швидше за все більшу частину життя він прожив там або живе досі. А ось з розмитими зап'ястями вже складніше. - відставила чашку і відкинувшись на спинку на мить замовкла роздумуючи. Вони не відволікали мене, зміряла їх уважним поглядом я все ж таки вирішила продовжити. Нда непростий суджений чекає на тебе дівчинка. Ну і Санса теж не звичайна, принцеса як ніяк. - Думаю для вас не секрет, що людина бажаючи вбити себе ріже саме зап'ястя тому, що це наші життєві канали і саме в цих місцях вони ближче до шкіри і їх легше пошкодити. - зупинилася дозволяючи переварити мої слова і усвідомити, до чого веду розмову.

- Так, що ж виходить він намагався убити себе? - А у нашої вразливої Санси вже і сльози готові литися з очей за людину, про яку вона вперше в житті чує. Я похмуро кивнула. Неприємний все ж таки це факт.

- Дуже схоже на те. Але ти не поспішай плакати. Це так само позначає потоки магії і може означати, що він був магом, але з якоїсь причини вже не є таким. Або він її втратив або її відібрали. Але я не беруся стверджувати якийсь з обох варіантів, так як і те й те рівноцінно можливо. - Розвела руками нічого більше не стверджуючи, оскільки це вже не в моїх силах. Своє завдання я виконала.

- А може бути, що вірно і те, й інше одночасно? Ну, що він хотів убити себе і при цьому втратив магію? - Ванесса задумливо погладжувала живіт запитливо дивлячись на мене, поки Санса була в прострації від нових відкритів.

- Так є така ймовірність так що тут точно не скажеш. - Знизала плечима закидаючи в рот карамелізовану полуницю. Смачно.

- І що ж мені робити? - О наша принцеса прийшла до тями, не пройшло і пів року. Я спантеличено на неї подивилася про, що це вона?

- В сенсі? Навіщо тобі щось робити? Не побіжиш же ти лісами шукати його? - жартома запитала посміявшись над власною пропозицією, але швидко заткнулася помітивши її вираз обличчя.

- Ну ... - тихо простягла вона відводячи погляд, а я схопилася на ноги гнівно дивлячись на неї. Ти дивись чого надумала.

- Навіть не здумай Санса, ти вже бачила на моєму прикладі це дуже небезпечно. - Я серйозно дивилася в її очі чекаючи розуміння, але його не було. Яка ж вона молода і через вік на який вона розвинена, дурна.

- Але як тоді? - Розгублено пробурмотіла вона шукаючи підтримки у Ваннесси, але та хитнула головою дивлячись так само похмуро. Нам обом не до душі її ідея і якщо потрібно я силоміць прив'яжу її до стільця якщо залишиться хоч натяк на те, що вона не викинула це з голови.