Розділ 39. Погадаємо? Частина 2

- Настя, нам потрібно зараз зі Стайном багато обговорити, але я не хочу залишати тебе одну, тому ми залишимося тут. - Я вже закінчувала з іграшками, коли Артур перестав читати і піднявся нарешті з підлоги. Я кивнула і посміхнулася, приймаючи його долоню і теж встаючи.

- Добре, я вам не заваджу, збиралася піти на балкон, хочу подивитися як займається Демі, Лекс казав вони будуть там у альтанці, на проти. - Артур притиснув мене до себе за талію міцно обіймаючи і даруючи свою ласку, і тепло.

- Добре. Я накажу, тобі принесуть чай. - Він нахилився ближче і тихо видихнув фразу мені у вухо, після чого я відчула як він пеститься носом об мою щоку, лоскочучи бородою. Я хихикнула, пересмикуючи плечима, але навіть і не думала усуватися.

- Краще кави, дякую. - Підняла долоню і закопавшись пальцями в його волосся, погладила шию ззаду. - Артур, трапилося щось серйозне? - Він негативно хитнув головою і піднявши погляд, уважно заглянув мені в очі. Його пальці з'явилися на моєму підборідді, легко погладжуючи. Я мало не замуркотіла як та кішка, від цієї нехитрої ласки.

- Не хвилюйся, я з усім розберуся, але у мене є і для тебе новини. Це з приводу Господарки особняка, в якому тебе тримали. - Було чути по голосу, що він сумнівається в тому, чи потрібно мені це знати і давав можливість самій вирішити, хочу я цього чи ні.

– Розкажи, я хочу знати. Вона стільки років знущалася з нашого хлопчика. - скорчила мармизу, згадавши те в якому стані перебувало тільце нашого Деміана. Я напевно хочу знати, що б це не було.

- Так, ти маєш рацію. У звіті, що мені надали сказано, що вона померла у той же день як ти втекла.- не цього я очікувала, це точно.

- Як? - насупилась намагаючись переварити цю новину. Я ще не зрозуміла, рада чи мені все ж таки все одно, адже я її навіть в очі ніколи не бачила.

- Цього ніхто не знає, жодної точної причини не знайдено.

– Зрозуміло. Я піду, а ви розмовляйте. - Встала навшпиньки і швидко цмокнувши нареченого в губи дозволила втягнути себе в довгий і страсний поцілунок.

- Дякую, кохана.- Нарешті відірвавшись від мене, він усміхнувся і відпустив. Кинула швидкий погляд на Стайна, він стояв до нас спиною і явно був збентежений, хихікнула з такої реакції і залишила чоловіків одних. Нехай розбираються у своїх справах, якщо потрібно буде, Артур після мені все розповість, а зараз я просто хочу подивитися за тим, як мій син вчиться магії.

*** *** ***

Я стояла спершись на поруччя і спостерігала за зосередженим сином, краєм вуха відзначаючи як хтось із дівчат приніс обіцяну Артуром каву.

- Настя .- Раптовий дзвінкий голосок принцес за спиною став несподіванкою. Я здивовано озирнулася і побачила, що вона прийшла не одна.

- Санса? О і ти тут Ванесса? Чому ви прийшли? - я підійшла ближче, посміхаючись дівчатам і з радістю помічаючи те саме у відповідь.

- А ти, що не рада нас бачити? - Вона завзято дивилася на мене, а Ванесса слухала і тільки посміхалася, погладжуючи свій живіт. Ой, що ж це, їй напевно важко стояти, запропонувала їм присісти, ось і каву як виявилося принесли нам натрьох, мабуть Артур знав, що вони прийдуть і всякі солодощі. Ми розсілися, а я дивилася на них і не могла не посміхатися.

- Дуже рада. Вже мало й не посварила Лекса, що він знову залишив одну вагітну дружину, але він сказав, що ти Ванесса скоро сама прийдеш, а я не надала цьому значення. Дякую, що прийшли. Я тут за сином спостерігала, а Артур зайнятий, не знала вже чим і зайняти себе. - удавано важко зітхнула, киваючи спочатку в бік перил, а потім на скляні двері балкона.

– Ось ми для цього й потрібні. Зараз поговоримо і знайдемо собі розваги. - Санса була сповнена ентузіазму і вже на всю щось їла. Судячи з її обличчя дуже смачне. Тут уже і Ваннесса подала голос поки і я собі примітила гарненьке печиво у формі квітки.

- Так, Санса, ти маєш рацію. Я дуже рада, що ми ось так зустрілися. Мені вже важко ходити, але з кімнати в кімнату я точно зможу пройтися. - Вона хихикнула, відкидаючись на спинку і ставлячи блюдце з чашкою кави прямо на живіт. Відпивши вона задоволено заплющила очі.

- Ну, ось, ще мучитися. Ми наступного разу самі з Настею прийдемо, правда ж? - Санса глянула на мене, а я закивала на підтримку.

- Так. Нема чого перенапружуватися. - на наші слова дівчина лише глузливо пирхнула і зневажливо махнула долонькою.

- Хай буде вам, я ж не безпорадна якась, чи інвалід, не ставайте копіями мого чоловіка. Він і так з боєм мене залишає, он тільки талант Деміана змусив його сьогодні піти на заняття, а інакше він і кроку від мене не ступив. - Говорячи про поведінку Лекса вона так скривилася, що я мимоволі їй поспівчувала.

- Ось це так. Я не очікувала від Лекса подібного. - Здивовано поплескала віями, завмираючи з чашкою в руці. А Ванессу ніби прорвало і вона з інтузивом знайшовши в нас вдячних слухачів, продовжила виливати душу.

- Ага. Пам'ятаю він мені навіть на початку, каву заборонив пити, а я ж її так люблю жити не можу. Ось і почала пити в таємниці, поки він не бачить і бігає за квітами або чимось солоденьким. Так і тривало, поки він мене не застукав і силоміць не затяг до Лероя, той на моє щастя вставив муженьку то мозок, мовляв кава не страшна мені я ж не на серце хвора, а всього лише вагітна. просто не більше кількох чашок на день і все буде чудово. Так він після цього став рахувати скільки я їх п'ю. Нервів уже на нього не вистачає. Хочеться якнайшвидше народити, щоб він переключився на малюка. - І знову цей жест погладжуючий живіт.

– Ось це він дає. - видихнула не чекаючи від мага таких вивертів. Так він виявляється гіпер тато? Тут навіть Санса знайшла історію.

-Ага. Я  теж пригадую як брат одного разу влаштував кваліфікаційний тест для наших магів, та звичайно там потрібна була присутність Лекса, придворний маг як ніяк. Так він серед всього процесу раптово втік і за допомогою маячка перенісся до Ванесси, тому що вона вийшла за контур, який перед відходом він встановив на двері їхнього особняка. Ти здається тоді на четвертому місяці була, якщо не помиляюся? - Ванесса задумалася згадуючи ту подію про яку розповіла принцеса, а я тільки сиділа і захоплено попивала каву. Начебто в серіал потрапила, їй Богу.