Розділ 37. Дім. Частина 4

Вночі у мене знову були кошмари, тільки не з Майрі, а з Родом і тими солдатами яких я запам'ятала, але вони не врятувалися. Вони намагалися мене затягнути на дно кривавої річки, а я не могла вирватися. Розбудив мене Артур через мої крики. Він обійняв мене і не випускав з рук до самого розквіту, поки не засну. Ми нічого не говорили і так зрозуміло, що всі події, що відбулися, тоді не пройдуть так просто і безслідно, цього слід було очікувати.

З ранку, поки Демі ще спав я вмовила Артура відвести мене до Чейза. Іти довелося далеко, все ж таки він звичайний службовець, але це мене мало хвилювало я навіть дороги не запам'ятовувала, так хвилювалася перед зустріччю, хоч Артур запевнив, що поговорити не вийде, тому що чоловік досі не притомний. Я не відпускаючи долоні нареченого, вдихнувши глибше, увійшла в одномісну, гарну, світлу палату з ліжком посередині. З Чейзом сидів лікар спостерігаючи за його станом, але на прохання Артура на якийсь час вийшов. Я дивилася на блідого чоловіка і дякувала за все, що він зробив. Молила Бога, щоб він вижив. Його тіло було повністю перебинтоване, він хмурився уві сні і стискав долоні від болю. А я скиглила від провини, що пронизувала мене. Я нічого не могла зробити для того, щоб полегшити його долю. Абсолютно нічого. Я не лікар і знімати біль помахом руки не вмію. А жаль. Я б все віддала, щоб полегшити його страждання. Адже він постраждав через мене. Не знаю, скільки ось так стояла над ним, не відриваючи очей і не помічаючи нічого навколо. Просто раптово Артур відволік мене, тихо покликавши.

- Ходімо мила, йому потрібен спокій, він не прокиниться в найближчі кілька днів. - Артур обійняв мене за талію відвертаючи від пораненого. До цього він мені давав час щоб я виговорилася і випустила емоції, але коли знову почала ревти мало не навзрид, прийняв рішення, що нам варто піти. Можливо й так. 

Швидко повернулися назад до кімнати, мені ще якийсь час знадобився щоб прийти до тями. Все-таки ця зустріч далася мені тяжко і воскресила спогади які тільки, що почали влягатися як і емоції пережитого. Але це не важливо я мусила його відвідати та зроблю це ще не раз до повного його одужання, як вчиню і з іншими чоловіками що захищали мене адже вони це заслужили. Мої повагу та довіру. До того як прокинувся син я вже взяла себе в руки, тому могла посміхатися всім його емоціям від сну на новому місці, що він виплеснув на нас з Артуром. Генерал стежив за моїми душевними метаннями, але нічого вдіяти не міг та я постійно чула як він тихо шепоче, щоразу проходячи повз, слова кохання. Після нашого визнання його ніби прорвало, він казав це дуже часто, що мене тільки робило щасливою адже я відповідала тим же.

Через час вже при параді красиві і всі втрьох за достатній час до сніданку пішли до нових кімнат, щоб їх оглянути, перш ніж нас вже там відвідає родина Артура. Потрібно ще все як слід підготувати все ж таки не аби кого в гості приймаємо.

Відразу як і належить нас зустріла велика вітальня в біло-червоних тонах дуже контрастно і красиво мені подобається. З великим подивом і захопленням відзначила також камін. Вперше тут бачу його. Викладений з білої цегли, а зверху на ньому було безліч фігурок тварин. Зараз його не запалювали, бо на вулиці літо і в цьому не було потреби, біля нього невеликий м'який куточок із кріслами пуфиками та столиком. Меблі були ті ж, що і в нашій минулій тільки в інших кольорах і більшій кількості. З вітальні можна було потрапити відразу в кілька приміщень – це наша з Артуром спальня, з якої вже є вхід у гардероб та ванну. Також в ще одну додаткову кімнату для Демі з гардеробом і ванною, тільки менше розмірами, ніж у нас.

Наша спальня порадувала мене бежевими тонами з прожилками золота та великими стулками вікна, на всю стіну, що відкриваються та можна потрапити на великий балкон зі столиком та кріслами. Вона була так само з'єднана з вікном у вітальні так, що можна входити звідки заманеться. Велике двоспальне ліжко з різьбленою спинкою, але без балдахіна, пара оксамитових крісел столик і дві тумби. У гардеробі вже була частина наших речей, і їх ще переносять, до приходу гостей мають встигнути.

Кімната Демі дуже сподобалася, малюк був у захваті від власної спальні. Ліжечко, пуфики все в коричневих тонах, а в кутку біля вікна великий гральний, м'який куточок, де він міг гратися не боячись поранитися. По всьому периметру приміщення вже було розставлено безліч іграшок від яких малюк буквально верещав від захоплення. Ми були раді бачити його щасливу мордочку, тому залишили освоюватися залишивши двері відчиненими, щоб бачити його з вітальні, а самі зайнялися організацією сніданку. Слуги носилися як божевільні, а я сильно хвилювалася, чи все пройде добре. Артур намагався мене заспокоїти, але це у нього не виходило я нервувалася не перестаючи і багато разів міняла все докорінно так як мені не подобалося. Дівчата, що виконують мої вказівки вже втомилися настільки, що вже мало не в голос на мене матюкалися, а я нічого не могла вдіяти з собою.

Поривалася навіть кілька разів переодягтися, але Артур все ж таки зупиняв, як він висловився мені дуже йде ця сукня. Світло-рожева, ніжного кольору із закритим верхом і невеликою шийкою, вишитим золотими нитками. Рукави з фатина по зап'ястя і теж із нашивками з тієї ж нитки, більше нічого її не прикрашало. Проста і мила, але варта того сукня. Що зробити з цими обрізками на голові, що залишилися від колишньої краси я не знала, тому просто вклала їх та причепила золоту прикрасу з одного боку, перед цим попросивши Мію підрівняти довжину, тому, що обрізала я їх аби як. Було сумно від того, що я вже не можу зробити тих же зачісок, як і раніше, але Артур умовляв мене всіма словами, що я така прекрасна, як і раніше. Спасибі йому велике за це, але думаю я ще довго сумуватиму за ними.

Зустрічали подружжя Дразійських у себе у вітальні. Стіл стояв посередині з безліччю страв та напоїв, що приготував Бельхальм деякі на моє прохання були і ті яким я його навчила. Ми відволікли Демі від ігор, повідомивши про швидкий прихід гостей. Він тупцював поруч із нами в гарному позиченому костюмі з мундирчика, штанів і сорочки, і трохи хвилювався соромячись, але дуже чекаючи свою бабусю, ну і дідуся з дядьком. За такий короткий час хлопчик обзавівся повноцінною сім'єю, що любить. Тільки ось я сама трохи мандражувала перед майбутньою зустріччю зі свекром. З іншими то я вже якби знайома, а його ще не бачила. Страшно.