Розділ 23. Відступ. "2"

Попередження! В розділі присутні елементи Жорсткості та Садизму. Прошу, більш вразливих, НЕ читати, цей розділ!! Побережіть свої, та мої нерви. Запевняю, що нічого надто важливого ви не пропустите і потім зможете читати наступні розділи без труднощів!! Дякую, за розуміння.

По тьмяному коридорі особняка Леді Едейли, поспішав нещасний, молодий хлопець-слуга. Він прямував у особисті кімнати Господарки, вже знаючи, що на нього чекає, він не раз це робив і йому вже не так страшно, як вперше. Лише смуток долав його свідомість від власної безпорадності. Ні секунди не вагаючись, він відчинив двері і ввійшов, до ще темнішої кімнати. Усередині не було нікого і його здавалося б це зовсім не збентежило.

 Хлопчина так само просто зачинив за собою двері і звично почав знімати з себе одяг. Поступово оголюючись відкривав своє тіло, тонке, витончене, але в багатьох дрібних шрамах, саднах і свіжих мітках. Але від цього, відволікала прикраса на його шиї. Великий, грубий обідок, дуже нагадував простий нашийник. Не надаючи цій деталі жодної уваги, юнак монотонно склав свій одяг у відведене для цього місце біля дверей, а потім повністю оголений сів на коліна біля крісла, опустивши голову і склавши руки за спиною. Немов вірний пес, він покірно сидів, чекаючи на свою Пані. Через деякий час, непомітні двері ванної тихо відчинилися. Елегантна, сексуальна жінка з задоволеною усмішкою та зневагою в очах, оглянула юнака і задоволено цокнувши язиком, впливла в спальню. На ній був чорний мереживний халат у підлогу, що повністю просвічував її ідеальне тіло і високі шпильки. Незважаючи на всю витонченість і неймовірну красу, вона випромінювала всім своїм виглядом зарозумілість і зверхність. Юнак від тихих кроків жінки здригнувся і ще нижче опустив голову, але більше ніщо в ньому не показало, як він не бажає бути тут і поряд з цією жінкою. 

Вона повільно наблизилася, її пальці з гострими нігтями болісно провели по оголеній шкірі плеча парубка. Відразу слідуючи за її пальцями, проявилися червоні смуги. Жіночі очі збуджено блиснули, юркий язик солодко провів по повних губах, висловлюючи повне пристрасне бажання Леді, від побаченого. Хлопець ніби і не відчуваючи болю смиренно сидів, не сміючи більше здригатися, а тим більше намагатися відсторонитися. Відібравши пальці від хлопця, вона облазила їх, її очі блищали, сповнені передчуття. Обійшовши покірного слугу, сіла в крісло і запрошуючи розвела ноги, однієї зі стоп натискаючи на його плече. Підкоряючись безмовному наказу, він ліг грудями на підлогу. Його обличчя виявилося прямо навпроти другої ступні Пані і той не чекаючи наступного наказу, сам пригорнувся обличчям.

-Ось так хлопчиську, покажи мені який ти слухняний песик. - солодко проворкувала Едейла, притискаючи ногу до ніжних хлопчачих губ.

- Господиня, я ваш ... - майстерно перетворюючи свій голос у покірний, він сказав те, чого бажає його Пані і відразу ж почав облизувати жіночу туфлю. Вона самовдоволено відкинулася на спинку крісла.

- Тааак, ти мій. Він ще пошкодує, що захотів піти з-під моєї влади. - Ніжний голос у мить змінився на повний жорстокості, її ніби перемкнуло від тільки їй зрозумілого спогаду. Прихильність змінилася жорстокістю і трапилося те, чого боявся хлопець, Пані перейшла на своє садистське захоплення. Нога яку він щойно пестив, різко вдарила його по обличчю, відштовхуючи, від чого він завалився на спину. У жіночих руках нізвідки з'явився батіг. Обличчя спотворював гнів, очі палали ненавистю і бажанням. Хлопець швидко сів навколішки, помічаючи зміну Пані. Витягнув руки долонями верх, перед собою, а лобом уперся в підлогу. Не минуло й миті як він відчув біль у обох долонях, це Леді в гострих шпильках наступила на його руки, залишаючи рани і пошкоджуючи його кістки. Він не пікнув навіть, але тут кімнату наповнив тихий свист, а його спину обпалив вогонь нестерпного болю. Один за одним, удари обрушувалися на його спину. З хлопчачих очей бризнули сльози, з закушеної губи виступила крапля крові і сталося те чого і домагалася прекрасна зовні, але потворна всередині, дівчина. Вона жадала покори, благання, приниження з його боку.

- Гооспоодаркоо бо-олячее....- тихо, жалібно проскулив хлопець, не підводячи голови. Але удари не припинилися, а лише посилилися, підкріплені його словами. Дикий сміх злився з жахливими звуками шкіри, що розсікається, і хлопчачими завиваннями. Він знав, що так і буде, але нічого з собою зробити не міг.

- Так, ось так. Кричи, ридай, благай. Так як я люблю .- хтиво закричала вона, сильніше втискуючи каблук в чужу долоню. Її обличчя все більше набувало божевільних рис, краса зникала залишаючи по собі лише потворну натуру. Гучний звук стукоту не зупинив тортури, лише сповільнив її рухи.

- Дозвольте, Пані? - У дверях з'явився інший хлопець, більш дорослий. В його очах на мить майнула жалість, але тут же змінилася страхом опинитися на тому ж місці.

- Розповідай Цуценя, що там наша Леді? - Задоволена Леді, дозволила собі поки, що зупинитися та зацікавлено подивитися на гостя.

- Вона сильна та зухвала. Коли прийшла до тями їй як ви і наказали, доставили ситний сніданок, точніше обід, але в кімнаті охоронця чекав сюрприз. - тихо заговорив чоловік, не сміючи піднімати очей від підлоги.

- Сюрприз? І, що ж наробила наша Анастасія? Невже розплакалася благаючи її відпустити до коханого Генерала? - глузливо, тонким голоском, знущально кинула жінка з цікавістю чекаючи на продовження. Ось тільки той хто прийшов з вістями, не виглядав таким же радісним, якщо придивитися то помітно, що його тіло стрясає дрібне тремтіння. Він боявся.

- Ні-і... вона назвала маленького ублюдка своїм сином і захищаючи його, поранила охоронця. Йому прийшлося піти. Вибачте.- він ще нижче схилився, майже вдвоє, швидко сказавши все і з жахом чекаючи на реакцію, що не змусила себе довго чекати. Дівоче обличчя швидко втратило прихильні риси.