Розділ 7. Жеребець. Частина 1

- У тебе виходить! - нетерплячий голос Артура, що неподалік стоїть, вторив моїм емоціям.

- Ще трохи ... Трохи ... - я дихала через раз, щоб не дай Боже, всі мої зусилля не пішли прахом. Моя концентрація була на межі, а тіло напружене до стану пружини.

- Ух ти ... - Видих Артура наповнений захоплення змусив мене нарешті посміхнутися.

- Так! Вийшло! - Задоволено кивнула із захопленням розглядаючи власний витвір. Коли мені в голову прийшла ця ідея, я не була впевнена в позитивному результаті, створювати подібне мені ще ніколи не доводилося, та й можливостей просто не було. Але зараз, коли мені видався такий шанс, гріх було його проґавити. І ось, що ми з цього маємо!

– Настя це неймовірно! Ти велика молодець! - Артур підійшов ближче, зупиняючись за моєю спиною і легенько підтримуючи мої напружені руки, виставлені вперед. Обережно, щоб не збити мою концентрацію і не зруйнувати створіння із води.

- Дякую! - вдячно видихнула притискаючись спиною до надійних грудей, дозволяючи собі трохи розслабитися. Ми стояли біля берега, до пояса у воді з благоговінням спостерігаючи за прекрасним явищем моєї магії. Ні в цьому, ні в моєму світі, ніхто такого не робив. Я перша!

За півгодини до цього.

Після неймовірних годин нестримного кохання я розплющила очі лежачи під ковдрою в тіні дерева, в повній самоті. Спочатку не зрозуміла, де Артур, та чому я зовсім одна, допоки плескіт води, не відповідний видаваним водоспадом, привернув мою увагу до озера. Артур, плив у мій бік, уважно вдивляючись у моє обличчя. Я не втрималася від щасливої ​​усмішки радісно зітхаючи і повернувшись на подушку. Так спостерігати було зручніше. Артур не розчарував мене відповідаючи схожою усмішкою і нарешті діставшись до мілини, встав на ноги демонструючи оголений торс, а потім і все інше. На мій жаль, плавки знову опинилися на ньому, приховуючи все найпотаємніше.

- Відпочила? - Запитав Арті, підходячи до мене і нахилившись цілуючи в губи.

- Майже. - відповіла і потягнувши здивованого чоловіка за шию, вп'ялася більш пристрасним і гарячим поцілунком. - Ось, тепер так!- відсторонившись, вдоволено видихнула під сміх нареченого.

- Я радий! Як почуваєшся? - Він сів біля мене, подаючи свою сорочку, щоб я одягнула. Як виявилося, окрім пледу, що укривав під час сну, на мені немає більш нічогісінько.

- Прекрасно! А ти? - з вдячністю прийняла річ, оглядаючись навколо і не помічаючи верху свого купальника. Трусики спокійно лежали неподалік від місця нашого ложа, а ось верх кудись запропастився. Хоча, якщо згадати в яких умовах усе це знімалося з мене, то добре, що хоч низ зберігся.

- Краще, ніж будь-коли! - Видихнув Арті мені в саме вухо, запускаючи табун мурашок по спині. Він жадібно стежив за моїми діями, з сумним зітханням проводжаючи мої груди, які приховали кінці його власної сорочки, коли я застебнула ґудзики. Розсміялася, з його скорботного виразу обличчя і цмокнувши в щоку, піднялася на ноги вирушаючи за частиною гардеробу, що вижила.

- Я дуже рада! Це було неймовірно.- Нарешті закінчивши з облаченням, підійшла до чоловіка. Він піднявся за мною і з збудженням спостерігав, як я одягала трусики. На мій великий подив, сорому або збентеження від його відвертого розглядання не відчувала взагалі, скоріше задоволення і радість. Хоча після всього, що він витворював зі мною, було б дивно, якби навпаки. Я ж не черниця, щоб заливатись рум'янцем від поглядів, тим більше свого нареченого!

- Згоден, - кивнув він, з усмішкою нахиляючись до мене і обіймаючи за талію.

- Пропоную повторити. - Провокаційно шепнула, встаючи навшпиньки і обіймаючи його за шию.

- Я всіма руками за. - його хватка на моїй спині посилилася, втискаючи мене в м'язисте тіло і даючи відчути наскільки ж він згоден зі мною. - Але, спочатку тобі треба поїсти.- Стогін протесту зірвався з моїх губ під сміх Артура.

 Сонечко світило високо в небі і навіть у тіні було спекотно, тому знайти верхню частину від купальника стало моєю місією нездійсненною. Хоч, сорочка дуже тонка і легка, але навіть так, було дуже жарко. Мої пошуки не увінчалися успіхом, а почервонілий Артур не зміг згадати куди запустив мій ліфчик. Тому підкатавши рукави, наскільки це можливо і розтегнувши сорочку, залишила лише одну застебнуту петель під грудьми, що б не блискати оголеною красою, я ось так і маринувалась під жарким сонце. Зрештою не витримала і після перекусу, побігла в рятувальну прохолоду озера.

З блаженним зітханням, поринула одразу по шию балдія під заливистий сміх Артура. Докірливо глянула на нареченого. Все-таки в такій ситуації я опинилася через нього. Але він не помічав моїх поглядів і реготав, доки я не піднялася. Він подавився повітрям, коли я уперши руки в боки встала на повний зріст. Біла сорочка намокнувши стала прозорою і налипла на тіло, не приховуючи нічого. І мені б сором'язливо закритися руками, але зі зрозумілих причин, не відчувала збентеження перед цим чоловіком взагалі. І тут я дещо помітила за спиною милого. На нижніх гілках дерева у тіні якого ми зупинилися, зачепившись, висів верх мого купальника. Радісно розсміявшись, швидко вибралася на берег і під здивований погляд Арті, побігла до дерева. Але, чорт! Гілки навіть нижні були надто високо і для Артура. Він простеживши за моїм поглядом, теж помітив ліфчик. Я стрибала як могла високо, але і близько не була біля гілки. Артур, що підійшов, теж не зміг дістати. Як тільки зміг закинути його туди?

- Я можу спробувати вилізти. - Запропонував він, похмуро розглядаючи білизну.

– Ні. Гілки надто високо. Ти можеш зірватися, а мені тільки твоїх травм не вистачало. Краще вже в сорочці буду, та й вода дуже допомогла.- сумно зітхнула, прощаючись з можливістю переодягтися. Та й перспектива бути в мокрій сорочці не здається такою вже поганою.

- Думаю в цьому немає потреби. У мене є ідея. - Усміхнувся чоловік, здивованій мені і раптом опустився на коліно, багатозначно дивлячись на мене і постукуючи долонею по плечу.