Розділ 13. Лабораторія. Частина 1

Вночі я ще кілька разів прокидалася. Точніше, мене мимоволі розбудили, коли намагалися спочатку, акуратно роздягнути, розплести зачіску, а потім і вмити. Я толком не пам'ятаю, був це Артур або одна з приведених ним служниць, але в результаті мене все-таки переодягли, в місцевий аналог білизни: легку маєчку і шортики, зверху намагаючись натягнути ще й сорочку, але тут я брикнула і залишилася тільки в білизні . Змирившись, мені сонної і нічого не розуміючої, змили макіяж і дали спокій. Хоча, я й не пам'ятаю, що б відчувала на обличчі воду, але те, що воно чисте це точно. Магія. І цим словом, в принципі, можна пояснити, чи не все в цьому та інших світах. Після цього спала до самого ранку і мене більше не турбували, тому я виспалася. Навіть незважаючи на те, що лягли ми вчора куди пізніше за півночі. Та й вимоталися до краю, як фізично так і морально. Особливо морально. Якщо судити з яскравих, явно не ранкових сонячних променів, що б'ють прямо в обличчя, спали ми зовсім не мало. Але навіть незважаючи на таке пізнє пробудження, цього разу я встала перша. Артур все ще мірно сопів, ніжно притискаючи мене до своїх грудей спиною, навіть не подаючи і натяку на те, що збирається прокидатися. І саме завдяки такому тісному контакту, я відчула, що в мою попку впирається ранкова ерекція нареченого. О, яка несподіванка.

Моя голова лежала на його руці, інша ж стискала мою долоню і тому погляд мимоволі зачепився за наші руки, що лежали поруч на подушці. Точніше за парні браслети на них. Підтвердження того, що ми наречений та наречена. І зовсім скоро станемо чоловіком і дружиною. Він – мій, а я – його. Як же, це приємно знати, що ти чиясь! Ніколи не думала, що це так круто, належати комусь. План, за спокусою свого нареченого, вчора сил виконувати не було від слова зовсім. Але є шанс, все надолужити сьогодні. Я ж добра відьма, тому ніяк не можу залишити свого нареченого, в такому стані і не допомогти. У передчутті розтягла губи в посмішку і приступила до своїх підступних планів. Акуратно, виплутавшись із сильних обіймів, легенько перевернула Генерала на спину, з прихованим подихом спостерігаючи, чи не прокинувся він. Але чоловік, лише невиразно, щось промимрив, слухняно ліг на спину і далі продовжив спати. Полегшено видихнувши я повільно, перекинула ногу через стегна Артура і зручно влаштувалася в позі наїзниці, трохи вище за зосередження його задоволення. Встигну ще й туди дістатися. На мою радість, чоловік спав без сорочки, лише у легких м'яких штанах, які зовсім не приховували збудження чоловіка. Якщо я правильно запам'ятала, то коли засипала точно відчувала, що він був повністю одягнений, отже вночі теж переодягся. Це мені тільки на руку.

Неспішно нахилилася і з захопленим диханням, лягла на його груди. Я вирішила почати з лиця. Простягнувши руку, прибрала хвилясте пасмо довгого волосся, що впало на чоло. Ласкаво торкнулася шраму і провела вздовж нього вниз, до самої шиї. Окреслила контур виразних очей, із короткими віями. Густих, темних брів. Тонких, вабно відкритих уві сні губ. Провела вздовж прямого, аристократичного носа, виразних вилиць, прихованих невеликою бородою щік і мужнього підборіддя. Підтягнувшись вище, повторила все те саме тільки цього разу, губами. Поцілувала кожен сантиметр його обличчя, зупинилася над губами та видихнувши, вирішила їх залишити. Поки, що! Потім повернуся до них. Торкнулася його правого вуха. Поцілувала мочку і не утримавшись, обхопила губами, втягуючи в рот. Легенько прикусила. Випустила, подула. Пролунав ледь чутний, здавлений стогін. Насторожено завмерши, подивилася в обличчя нареченого. Але ні, він не прокинувся, продовжуючи спати. Хоча подих і почастішав. Це гарна ознака. Дуже хороша! Ну, що ж, якщо наш піддослідний не прокинувся, я продовжу насолоджуватися, його, справді, прекрасним тілом. Сподіваюся, він ще не скоро прокиниться, бо знаючи його, може ще й втекти. Але оскільки сьогодні ми ніби нікуди не збиралися, зупинятися, а тим більше самостійно будити його, я не збиралася. Закінчивши з обличчям, поцілунками проклала доріжку вздовж усієї шиї, зупинилася на кадику і легенько його куснула. Від моїх дій він неоднозначно смикнувся, а з горла чоловіка вирвалося різке зітхання. Продовживши свою подорож спочатку окреслила тіло Артура руками, а потім повторила все те саме, тільки вже губами, а іноді й язиком. Погладжуючи широкі плечі, що бугряться м'язами, я поцілувала випираючі ключиці, а потім і лизнула.

- МММ.. Солодкий...- тихо, видихнула не стримавшись.

Провела кінчиками пальців, по міцних м'язистих грудях. Вони були тверді і такі приємні на дотик, що я притиснула долоні повністю і опустившись, поцілувала їх. Покриваючи поцілунками та огладжуючи кожен міліметр, дісталася горошинок чоловічих сосків. Лизнувши один із них, а потім дунувши з цікавістю спостерігала реакцію Генерала, очікуючи, що ось зараз він прокиниться. Але ні. Він знову не розплющуючи очей, почав стогнати стискаючи в руках ковдру. Видихнувши я продовжила. Схоже, він і справді вчора сильно вимотався, раз сон у нього настільки міцний. Проробивши теж і з іншим соском, я легенько затиснула його зубами, з непередаваною насолодою слухаючи чоловічі стогони задоволення. Від власних дій, не змогла залишитися байдужою. Мій подих давно збився. Груди, ходила ходуном. Серце, колотиться як ненормальне. Ясно мислити, стає все складніше. Але я і не думала зупинятися на зробленому. Навіть і не підозрювала, що пестити, торкатися і навіть... облизувати, когось може бути настільки приємно, інтригуючи і збудливо. Хоча, можливо, велику роль відіграло те, що я песчу не аби кого, а саме Артура. Бажаного, гордого, неповторного чоловіка, що міцно засів у душі, не збираючись звідти йти. І це так... Так... Не можу підібрати потрібних слів, що описували б повною мірою те, що я відчуваю. Але, це однозначно неймовірно. Облизнувши пересохлі губи, дала спокій грудям чоловіка і пішла далі. Приголубила, кожен кубик накачаного преса. Коли я вже хотіла спуститися ще нижче, де були так покликано відстовбурчені легкі штани, відчула сильну руку, що зарилася в моє волосся і хрипкий голос чоловіка: