Розділ 9. Вечеря. Частина 2

-Пані, де покласти ваші прикраси? - Запитала дівчинка, шатенка, одна з служниць, підходячи до мене з величезною кількістю скриньок, в яких судячи з її слів і знаходилися коштовності.

Після їхнього приходу справа пішла повним ходом і бігали всі як ужалені, щоб встигнути до початку вечері. Спочатку ми розсортували, що і де. І обклавшись речами, пішли у гардеробну. Як виявилося, зайнята була лише мала її частина речами Артура. І більшість полиць було вільне, ну нічого, це не надовго. Зрештою, вся ця гора ледве вмістилася. Щиро кажучи, я й не думала, що набрала стільки всього. Нда!

- Постав он там.- вказала на комод з частково вільною скринькою. Там уже стояла стопка з різними рукавичками. Ось їх то, я навіщо взяла?! Розуму не прикладу!

Зрештою, ми з усім закінчили. Ух, я вимоталася так, ніби цілий день пропрацювала в універі, намагаючись закрити пропуски. А це, скажу я вам, було дуже непросто. Особливо, у Ангеліни Андріївни, повної жінки в роках, з невдалою зачіскою і трьома розлученнями за спиною. Вона страшенно не любила всіх, більш-менш привабливих студенток, і здати в неї або відпрацювати, було справжнім пеклом, і майже нездійсненним завданням. Але ключове слово, "майже", так що зробити це вдавалось. Якось вона змусила мене драїти цілий поверх. Без швабри. Вручну. А поверх був, дуже великий. Десь, близько 250-300 метрів і мити підлогу, мало не раком, це ще задоволення... Жах, одним словом. Повернулася я того дня додому, тільки ближче до ночі. 

Розкладання, моїх численних речей, зайняло більше часу, ніж я думала. Ми провозилися тут понад годину. І зараз уже потрібно збиратися. Не хотілося б, постати перед Радою "негідною". Я примушу їх зрозуміти, що краще за мене немає нікого, і їм не вдасться забрати Артура! Так, самооцінка у мене, на найвищому рівні! Не ставши відмовлятися від допомоги, вирушила з однієї з дівчат у ванну, куди не потрапила спочатку, затягнута власним одягом. Зараз немає часу на сором, а з волоссям я сама швидко точно не впораюся, тому допомогу прийняла з подякою та полегшенням. Всі куплені гігієнічні засоби, ми теж розклали у ванній і ними мене обмазували. Дівчата, що залишилися в кімнаті, на моє прохання готували одне помічене вбрання. Я думаю, що воно ідеально підійде до сьогоднішнього заходу. Швидко впоравшись із водними процедурами, вийшла в одному рушнику, все одно зараз одягатися, і потрапила в умілі руки дівчат. За час нашої роботи, я встигла дізнатися їхні імена. Та, що допомагала мені у ванній, це шатенка, - Майя. Дві інші, русяві дівчинки, дуже схожі між собою, сестри мабуть, виявилися Лією та Мією. Ось і імена у них співзвучні, схоже, що я була вірна у своєму припущенні. За час наших зборів, я перейнялася до них симпатією, вони славні дівчинки хоч і спочатку лякалися мене, але через час стали більш відкритими і не здригалися від мого голосу, відповідаючи на мою подяку несміливими посмішками.

Вибір упав на розкішне вечірнє вбрання, що складається з кількох частин. Довга, широка, чорна спідниця, опадала великими складками, приховуючи розріз вище коліна. Під час ходьби, поділ розходився відкриваючи погляду мою ніжку в чорних босоніжках на високій шпильці, утримуючись тільки завдяки тонким ремінцям, що оперізують пальці і кісточку, не дозволяючи взуттю зісковзнути. Спідниця доходила до підлоги і закінчувалася невеликим шлейфом. По подолу йшов розсип маленьких камінців, що відбивали світло, завдяки чому здавалося, ніби вони сяють. Під час руху, це виглядало заворожливо і погляд ще більше притягувався до виглядаючої ніжки. Шовкова, біла блуза, що відкриває плечі. По верху, оперізуючи ключиці, були щільні складки, з такої самої тканини, трохи прикрадаючи вид на відкриту ділянку тіла. Рукави, довгі й широкі, закінчувалися тонкою гумкою, що не дає їм зісковзувати. Ці дві частини між собою пов'язував витончений лакований корсет, що не виходить на груди і служить лише доповненням образу. Він затягувався ззаду шнурівкою, поверх блузи та спідниці. Простий і нічим не вирізняється. Попереду були лише дві шнурівки білих стрічок, з обох боків, ніякої функції не несучи в собі і служачи лише для краси. Коли я його одягла, і Мія затягнула шнурівку, моя талія стала ще тоншою, прямо осина, а груди і попа, здавалися навпаки пишнішими. Повернувшись перед дзеркалом, я не могла повірити своїм очам. Невже це я правда? Але й далі, захоплюватися собою не дали дівчата, що посадили мене на стілець спиною до дзеркала і взялися за моє волосся та обличчя. Часу обмаль, тому зволікати не можна і саме тому, жодних заперечень від мене не було на таку самоврядність. Чарували вони довго, я вже втомилася сидіти і моя п'ята точка, затекла від довгого сидіння, за відчуттями ставши квадратною.

- Не крутіться, пані! Залишилося, зовсім небагато! - вкотре докорила мене Мая, доки копалась у моєму волоссі. Тяжко зітхнувши я продовжила сидіти, намагаючись не сильно ворушитися і не заважати дівчаткам. Сподіваюся, там і справді залишилося недовго, інакше я психану і піду так, наплювавши на думку всіх оточуючих!

- Все! - Одночасно вигукнули радісно дівчата, через і справді невеликий проміжок часу, відходячи на кілька кроків і захоплено зітхаючи, вперши погляди в мене. Не довго мучившись, я швидко обернулася до дзеркала і вражено завмерла. Якщо раніше мені здавалося, що я схожа на принцесу, то зараз взагалі не могла повірити, що це я. У дзеркалі відбивалася неймовірною красою дівчина. Дівчатка, явно постаралися на славу.

Мої очі прикрашали тонкі стрілки, трохи розтушовані до кінців, витягаючи око і роблячи погляд хижим, схожим на котячий. Вії підкрутили вгору і нафарбували тушшю, тепер вони здавались дуже густими і чіткішими, розгортаючи погляд зелених очей. І так, не маленькі губи, візуально збільшила темно-червона, матова помада. На голові, красувалася проста зачіска, підкорюючи своєю невигадливістю, тим самим доповнюючи образ і роблячи його завершеним, і легким. Волосся підняте у високий, кінський хвіст, його основа прихована прядкою волосся, не дозволяючи побачити чим воно стягнуте. На обличчя спадали прямі локони, обрамляючи ніжні риси обличчя. Під час руху всередині хвоста помітила, як щось виблискує. Як виявилося, Мая вплела кілька тонких ланцюжків, по всій довжині яких були невеликі прозорі крапельки. Їхні кінці досягали кінчиків мого волосся. А це, скажу я вам ні багато, ні мало, куди нижче за попу. Де, вони їх таких довгих знайшли, для мене загадка. Але ось у чому не відмовиш, це було дуже красиво. І при поворотах голови або ходьбі, чувся тихий передзвін крапельок, що вдарялися один об одного.