Я - собака

Пилип

- Я теж, – сказала Леся.

Світ навколо поплив і завертівся. Фіна посміхалася.

***

Коли плями в очах зникли, Леся помітила, що вона на вулиці в центрі міста. Поруч з нею стояв високий незнайомець. Він мав чорне коротке волосся і сині очі. Леся подумала, що вже десь бачила ці очі, кольору замерзлого озера. Раптова здогадка прокралась до неї в голову:

- Джек? – запитала вона.

- Пилип, – виправив він, і спантеличено запитав: – Леся? Ти така руда?

Дівчина пригладила свої довгі руді кучері, які вже розліталися за вітром.

- Ну, знаєш… – ображено почала вона.

- Ти неправильно зрозуміла. Як собака ти мала темніший колір хутра, тож я подумав… – Джек озирнувся і різко змінив тему: – Все так змінилося…

- Напевно… А ти довго був собакою?

- Схоже, що 5 років, – він кивнув на календар. З її власного зникнення минуло лиш 3 дні.

- Тоді ходімо, я покажу тобі місто!

Кінець

Цей кінець один з багатьох, які могли спіткати Лесю. Якщо він Вам не подобається, спробуйте піти іншим шляхом