Я - собака
Втекти від Вищих?
Леся розвернулася і побігла. Жоден з Вищих не вселяв довіри й краще бути подалі.
- Ти ж знаєш, що не можливо втекти від Вищих, – мовив чорний і поглянув на її лапи: – Тебе навіть Мнемо обжене. Хіба що я тобі допоможу…
Що з ним не так? Чому він так вперто хоче допомогти їй?
- Послухай, я не можу допомогти, якщо ти не дозволиш. Це так не працює.
- То не допомагай! – вона бігла з усіх сил, а той спокійно йшов. Як жахливо бути таксою!
- Мнемо зробить… Ем… Я не можу тут сказати, – він сторожко озирнувся. – Ходімо, я знаю місце. Лише дозволь допомогти!
- Я нікуди з тобою не піду!
- Чому? Я ж хочу допомогти.
- Мені…фух… не потрібна…фух… твоя допомога, – Леся стомилася бігти.
В його голосі з’явилися сердиті нотки:
- Я заради тебе вляпався по самі вуха. А моє становище і так доволі хистке. Тож, якщо ти не приймеш допомогу, я пішов на ризик даремно. І завтра будуть інші осінь і темрява. І все лишиться по-старому. Тож питаю востаннє: ти приймаєш допомогу?
Якщо Лесі слід прийняти допомогу, читайте «Темрява».
Якщо ні – «Вечір».
#6044 в Любовні романи
#1429 в Короткий любовний роман
#2868 в Фентезі
#667 в Міське фентезі
Відредаговано: 06.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
