Я - собака
Темрява
- Допомагай, – сказала Леся цілком чорному хаскі. Його білі ікла вишкірилися в усмішці.
Їх поглинула темрява. А коли вона зникла, то Леся побачила що вони знаходяться бозна-де. Дівчина не могла підібрати правильне слово для цього. Це була та сама темрява, але зі стінами. Це була кімната, але без стелі. Коли чорний пес запалив свічку, Леся помітила, що усе було захаращено різним мотлохом.
- Я – Блек, пес темряви, а це Сховок. Мнемо тебе тут не знайде. Ніхто не знайде. Сили Вищих рівні, тож той, хто тут не був, ніколи сюди не потрапить.
- Навіщо? Ти ж теж Вищий. То чому допоміг?
- Якщо хтось дізнається про це, то доведеться шукати нового пса темряви.
- Що?
- Розлом поглинає душі. Він підбирає душі з інших світів сам. Потім Вищі віддають йому душу, яку він приніс. Якщо хтось з собак впадає в немилість Вищим його душу теж віддають Розлому, а він витягує нову. Мнемо, Літа та Арес тримають це в секреті навіть від інших Вищих. Ще знає Фіна, але вона стара і не виходить зі своєї кімнати вже багато століть. Я довідався про Розлом випадково, коли вчився мандрувати в тінях. І ніхто не повинен знати про це. Не потрапляй на очі Мнемо і сподівайся, що вона про тебе забуде.
Перш ніж Леся встигла щось спитати, вона опинилася у своїй квартирі. Був уже вечір, тож дівчина лягла спати. Зранку розбереться.
Наступний розділ – «Арешт(паралельна версія)».
#7586 в Любовні романи
#1791 в Короткий любовний роман
#3782 в Фентезі
#907 в Міське фентезі
Відредаговано: 06.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
