Я - собака

Плутанина

Досить брехні.

- Слухай, Джесіко. Я не Емма, я – Леся. Я не знаю, як я опинилася в тілі Емми. Мені байдуже до Джека, я хочу додому, – випалила дівчина на одному подиху.

Джесіка глипала на неї своїми зеленими очима. Минуло близько хвилини, поки вона відповіла:

- Ти серйозно вважаєш, що я в це повірю? Вигадала б щось краще. Наприклад, що він провів тебе до квартири, а ти запросила його на вечерю.

- Так і було! І те, що я кажу, правда!

- А зірки падають.

Хіба ні? Як ще достукатися до цього собаки? Що робити?

- Ходімо зі мною, дві душі, – сказав маленький собака.

- Пані Мнемо, Ви їй вірите? – здивовано спитала Джесіка.

- Я бачу.

Не схоже що в Лесі є вибір.

Наступний розділ – «На третьому поверсі».