Руйнівник

Чого це вона повинна поступатися?

 - Я знайшла її першою, – відповіла Леся.

Руйнівниця вишкірився. І стрибнула. Леся заплющила очі. Що такса зробить вівчарці? Але нічого не відбувалося, і дівчина розплющила їх. Руйнівник завис у повітрі, а потім його відкинуло вітром. Вітер утворив навколо смерч і почав нищіти все навколо, але, на щастя потім улігся.

Привіт. Я – Емма.

Леся остаточно розгубилася. І позаду пролунало:

 - Я ­– Мнемо, Вища. Ходімо зі мною.

Джесіка підштовхнула її до тієї маленької собаки, яка назвалася Вищою. То всі Вищі такі? В Лесиній уяві вони поставали, ну, вищими.

Собака затягнув її на третій поверх дому Природи. Він мав скляну ротонду, оповиту ззовні плющем, стіни зі світлого мармуру і кілька дверей по колу. Вони пішли в найближчі.

Квартира Мнемо була меншою від Емминої, що здивувало Лесю. Вона провела її в гостьову кімнату. Стіни в ній були з того ж мармуру, а інтер’єр оформлений у небесно-блакитних  тонах.

 - Сідай, – Мнемо вказала на диван. – То як так сталося, що ти маєш дві душі?

 - Не знаю. Я, як завжди, лягла спати а прокинулася собакою.

 - Це неправильний спогад.

 - Що?! – як спогад може бути неправильним.

Мнемо пропустила питання повз вуха:

 - Ти бажаєш дізнатися правду?

Чи можна вірити їй? Може це все пастка? Частка-Емма хотіла якомога швидше забратися звідси. Подалі від Вищих.

Якщо Лесі слід відповісти «Так», читайте «Мандрівка у спогади».

Якщо їй слід дослухатися Емми, читайте «Вдома».