Я - собака

Знову цей хаскі

- Ні, не думаю, що взагалі йтиму на те свято. Мені-то і нема з ким, – Леся сподівалася, що це було правдою. Схоже таки було, бо Джесіка не наполягала.

***

Коли Леся прокинулася, то не второпала, де вона. Як вона опинилася в геть незнайомій квартирі, ще й у собачому ліжку? Події минулого дня навалилися на неї, а за ними й усвідомлення: «Це не сон». Треба щось робити. Шукати спосіб повернутися додому.
Холодильник виявився порожнім, і Леся пішла на пошуки магазину. Коли дівчина вийшла з квартири то зіштовхнулася з кимось. Підвівши очі, вона помітила, що це той самий хаскі.

- Ой вибач! – сказав він. – Ти ж нова осінь, Емма? Підеш зі мною у Зоряну Хащу?

Він щойно запросив її на побачення?! Навіть імені свого не назвавши.

Помітивши її погляд пес виправився:

- Я – Джек, Зимовий пес. У хащі ми готуємо святкування. Захочеш – можеш допомогти. Але не суть. Проблема у Роуз, трояндовій. Вона хоче піти зі мною і заважати роботі. Але якщо підеш ти, то може вона відчепиться. Бо я вже втомився пояснювати їй, що ми не висаджуватимемо жодних квітів, і троянд також. То підеш?

Якщо Лесі слід погодитися, то читайте «Підготовка до свята».

Якщо Лесі слід відмовитися, читайте «У торговому центрі».

Софія Стешакова

Подобається

#6066 в Любовні романи
#1428 в Короткий любовний роман
#2861 в Фентезі
#664 в Міське фентезі

У тексті є: собаки, потраплянка, вплив читача на історію

Відредаговано: 06.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись