Чому не можна пускати на кухню Зимового пса

Напевне, таки слід.

 - Дякую, що допоміг. Лишися на вечерю? – Леся сподівалася, що за дверима принаймні їжа є.

 - Чом би й ні? – пес легко погодився.  – У тебе є свічки?

Леся майже обурилася. Вона ж його не на побачення запросила, а повечеряти.  До чого тут свічки?

Схоже, Джек зрозумів, що прозвучало не дуже:

 - Ну, сьогодні ж світло вимкнуть. Ремонтуватимуть Літнє крило, там щось перегоріло.

Це багато чого пояснювало. Про те, чи є тут свічки вона не знала, тож відповіла: «Ні».

 - Тоді я зараз принесу, – сказав Джек і розвернувся.

Тим часом Леся пішла на пошуки їжі. Кімната, відведена собаці, була більшою за її квартиру. Шпалери були жовтогарячими, з листяним орнаментом. За запахом, кухня, напевне, ліворуч. Кухня, окрім того, що все було нижчим і мініатюрним, нічим від людських не відрізнялася. Леся не мала ані найменшого розуміння, як собаки користуються плитами та печами, та, на щастя, ким би не була ця Емма, вона була завбачлива, тож у холодильнику знайшлася вже спечена курка. Тримаючи тарілку в зубах, собака поставив її в мікрохвильову піч і увімкнула. Через деякий час погасло світло. Вчасно. На щастя, Джек прийшов зі свічками. Він поставив їх на стіл, біля курки. Паралельно розбивши хвостом кілька тарілок. Джек був більшим за таксу і не дуже зручно почувався на її кухні. Проте все ж коли вони нарешті сіли, більша частина кухні лишалася цілою.

Готувати Емма вміла. Курка була смачною. Леся вже майже попрощалася з Джеком, який, до речі, їв як голодний вовк. Тобто, по 10 кг за раз*.  коли в кухню зайшла Джесіка. Кілька секунд усі мовчали. Потім Джесіка крикнула:

 - Як ти могла? – і побігла геть.

Леся розгубилася.

Якщо Лесі слід бігти за Джесікою, читайте «Весняні грози».

Якщо слід розпитати Джека, читайте «Любовні трикутники Дому Природи»

______

*Вовки не їдять щоразу по 10 кг. "Дійсно, якщо він голодний, то здатний з'їсти до 10 кілограмів м'яса за раз. Але у звичайних умовах добова норма на дорослі тварини складає всього лише близько 2 кг, решта м'яса просто розтягується та приховується на запас, і з'їдається пізніше; це не завжди береться до уваги, і сприяє перебільшеній уяві про ненажерливість вовків", - Вікіпедія.