Перше, якщо ви стали собакою - не панікуйте

 - Ось тут ми проведемо сьогоднішній день, — сказав мопс. Шубка у нього ніжно-кремового кольору, очі – яскраво-зелені. Він усміхається.

Але відколи мопси говорять?!  І відколи Леся зменшилася настільки, аби кущі стали вищими за неї. Вона як завжди лягла спати, а за секунду тут уже цей мопс. І де вона?!  Якісь дерева дивні. Сизі-сизі. Опустивши погляд, дівчина помітила, що доріжки ніби пролягають просто в небі. А ще вона побачила лапи. У неї лапи?! Що тут узагалі відбувається?!

 - Емі, ти тут? – Лесі знадобилося кілька секунд, аби зрозуміти, що це про неї.  На щастя, мопс дуже любив поговорити, тож не чекав відповіді. – Літо тільки почалося, тож тобі виходити на роботу через три місяці, а в мене нарешті відпустка. Ну, ми ж весна та осінь, – вона всміхнулася. – А от погодним так не щастить. Скаже Рекс, літній пес, Дорі, зливі, працювати, то хоч-не-хоч працюй. Але погоду вони з тими, Вищими, вирішують. Ти теж краще на всю осінь план завчасно приготуй. Взагалі бути порою року доволі вигідно, порівняно з іншими зоряними собаками. В Домі Природи, ми. вважай, найголовніші. Але не переживай, тобі місяці допомагатимуть…

 - Джесіко, Ти йдеш? – пролунало десь з-за куща. Джесіка зреагувала миттєво:

 - Ой, я забалакалася, мені ж ще з Півонією на манікюр. Ти ж до Буди дійдеш?

Не дочекавшись відповіді Джесіка пішла, лишивши Лесю переварювати інформацію. Вона навмання пішла вперед. Перед нею була калюжа, і Леся поглянула вниз. З води на неї дивилася такса з брунатним забарвленням та карими очима. Що взагалі трапилося?! Може, це типу, усвідомлене сновидіння? Проте Леся відчувала, що не все так просто. 

Схоже вона вийшла на людну (чи собачу?) площу. Тут було багато собак різних порід, кольорів, розмірів і форм. Були лабрадори й вівчарки, пуделі й пітбулі, були сірі й брунатні, плямисті й білі, великі й малі, товсті й худі… А ще був хаскі. Надзвичайний хаскі. Чорне, майже синє, з білим, з розкішним хутром, і синіми, як лід очима. Здавалося, він пливе у натовпі. Зірки сяяли на його хутрі і відбивалися в очах.

Якщо Лесі слід підійти до того хаскі, то читайте главу «Знайомство»

Якщо їй не слід цього робити, а краще продовжити шукати шлях до «Буди», щоб то не було, то читайте главу «Всюдисуща Джесіка»