Моя перша місця з блондином

''Моя перша  місія з блондином ''
* Розмова з Віктором Анатолійовича з Дейвом . 
- Віктор Анатолійович  може Аню взяти на завдання щоб побачила що ми робимо і стала нам більше довіряти
- Дейв ти що здурів її не можна нікуди виводити якщо з нею щось станеться. Я дав тобі тиждень но ти чогось не встиг чого.
- Вона мені не довіряє . І на крок не під піскає до себе .
- Тобі її питати треба .
- Ні .
- То вчому проблеми.
- Вона вміло володіє боєвим мистецтвом і може мені дати від пор.
- Я її візьму з собою на завдання щоб по сплаті мені довіряти .
- Тоді скажу мені вона не запідозре  нічого нечистого.
- А чого би мала .
- Бо вона тут леше три тижні і тут її будуть на завдання .
- З кажу що нам не вистачає людей.
- якщо з нею щось станеться головою відповідаєш зрозуміло.
- Так.
- Можеш іти.*

Мій день по чався на  не дуже мене боліла голова в потім , покликала мама і сказала що завтра в мого брата день народження. Я даже спитала яка сьогодні дата . Мама за сміялася і сказала 2021.14 червня . Я не дуже була рада, що так бистро литить час  . І тут постукали на в двері,  і я пішла до дверей і на по розі стоїть Дейв чомусь я була не дуже здивована .І він сказав що нам не вистачає людей ,і треба моя допомога ,я спитала вчому відповіді я довго нечикала . Він сказав що потрібні люди ,для ратувальной місій . І чим я  зможу вам до помохти  . І від повів підеш з нами і тут я розділилася на дві половини я хочу ну і мама інфаркт получи .
- Да я піду з вами ащо мені потрібно взяти з собою.
- Нічого ми вам все дамо . Через пів години бути в центрі міста .
- Добре .
Я пішла і сказала мамі що я іду гуляти і бистро змилася  . Хто мене з язик тягнув загласитися піти ну нічого якось буде но мене не люби їхній командир . Головне ,щоб він мене нічого не питав тоді буде все добрі . Я вже сиджу уже в літаку, литіла я не довго нас з Дейвом висидили через десять хвилин, після того як ми з литіли . Мені вони зброї дали не багато ну дали спец одяг і навігатор ,но мені ка жеться що навігатор дещо глюче. З Дейвом ми не говорили він мені сказав ,що ми будемо наглядати за з мінами в місті і хто на ближаєтьсь в місто , справді ві ци місто як на долоні . А в голові одна думка я цілий день буде з Дейвом,  мені ця ідея не дуже  сподобалася я знала ,що тут ні якой не биспеко немає. Тут я вирішила піти в місто ну як Ця няня мене ні на крок не від пусте . Аж плакати мені хотілося тут я відчуваю ,що не подалік від нас зомбі ,що вони роблять в цьому тунелі . Як втекти від Дейва піду техенько може і не поміти , аможе його кудись на правити і сказала що я щось там бачила, це луча задумка. 
- Дейв там щось є . 
Тикнувши пальцем на одного з будинків, який був не подалік від нас  там ,щось є но воно маленьке котеня ,яке я помітила зразу .
- Добре я повірки чикай мене тут добре.
- Добре .
Ну він швидко відійшов я тоже не спала, і швидко зайшла в тунель тут справжній лабиринт . Мені , що чується тут розмовляють люди я підійшла ближче і помітила  двох чоловіків з автоматими .

* Ну ,що маленьке котеня ,що нас хотів налякати ну в Ані добрий слух щоб почути мявкіть котеня. Ну за беру , я   з собою тут я його лишити не можу . Хай його побави всеодно, в нас розмова не дуже складається . Про що її запитати може її зразу відвести до наших бовнас вже багато вимерло через цей вірус зомбі . Но піду я вже до Ані бо вже зачекалася мене , де вона Аня , Аня  я її казав на місці стояти в вона мене не послухалися  не вже в тунель забігла , піду її шукати може вона і недалеко і забігла .*

Що вони тут роблять і ще зброєю я знаю що тут ж зомбі но не стільки багато їх тут п'ять більше тут не має . Що мені робити може вони з тих вартових про які говорила та старенька . Ну тут до них підійшов Дейв він їх знає чи , що .

*  -Що ви тут робите 
- Я вас не викликав нас направили .
- Чого він вас на правив .
- Ну через ту .
- Аню .
- Якщо та називається Аня то Да .

-  Вам що треба від неї .
- Її треба забрати в безпечне місце .
- Вона з вами не піди .
- Чого .
- Бо її треба з першу на їти  .
- А , що вона тут.
- Да .
- Ну давай її по шукаємо .
- Заповніть в нас леше дві години через цей час нас має забрати літак .
- Томи її сьогодні не за берем.
- Да бо якщо вона зникне то мені більше не будуть довіряти .
- Гаразд.
- Вітки , ви знали що ми тут будемо сказав начальник .
- Зрозуміла.* 
 

Про що він з ними говорить нічого не чути , і чого вони розійшлися вони що мене вже шукають .Це люди з організації Затіноку чи Заніту скоріше Да , може він не на стороні організації Затіноку чи Заніту . Так мені надання віци вийти бо через дві години нас мають забрати .

* Дейв
Блін де вона поділася я вже з хвилин , десять її шукаю головне , щоб вона нас не бачила бо вона точно мені неповіре . І найбільше розщитувати з нею мене не прийде ця , мені мало віриця , що вона мене по вірте після того що мені наказали знаю зробити , може вона не забігла в тунель і чикає мене  на зовні ну я піду на зовні .*

Нарешті я вже вийшла , він його сюди приніс Боже яке гарне котеня , сидить і дивитися з того вікна , нічого я його з собою заберу . Може Дейв подвійний агент і працює на дві організації Затінок чи Заніт може це одна організація . Не знаю може є ще одна організація на яку він працює , організації Затіноку і Заніт це одне і те саме А придумали дві щоб за путити  населеня , будем розглядати як варіант . Якщо він прийде і спитає де , я була то шо я йому скажу що я чула деякі звуки з лісу і вирішила про вірити , так і скажу. Він прийшов і зразу мене питає де я була
- Де ти була .
- Не де .А що таке.
- Може я затеби переживав я прийшов тебе не має.
- Ну вибач я не хотіла , щоб ти периживав.
- Ну як котик тобі подобається .
- Да .Таке гарне а його можна забрати з собою 
- Да .
Незапно я аж під скочила бо від чула що на це місто сунеться аж армія зомбі їх тільки багато , що мені аж страшно .Дейв  даже спитав що із зі мною .
- Аня з тобою все гаразд 
- Нас скоро віце заберуть .
- Через півтора години
В мене в голові думку лу чи би бистріше .
- Аня в нас проблеми .
- Які , що зомбі.
- Да сюди  наближаються армії зомбі то нас зараз заберуть
Ну і слава богу в мене в голові , нас забрали дуже бистро . Ми з Дейвом не говорили я хотіла бистріше прилетіти і додому просто спати , Да уже вечір на решті ми долетіли в мене забрали спец одяг ,зброю вони мені дали пістолет , ще і навігатор і зразу пішла боя я не кого не чекала  і пішла просто до дому мені треба ще було нагодувати котики яке ж воно миле . Коли я пришла до дому мене мама почала питати де я була і зким но я не дуже хотілося мені говорити 
- Мама я  була  на уроках.
Мама сказала добре .І спитала чия не хочу їсти і ту мить у мене за бурчав живіт мама зрозуміла все без слів і я пішла їсти . Я мамі сказала що треба і ще котика нагодувати вона лише посміхнулася . Мама я цього котика на дорозі на йшла я її сказала коли ішла в свою кімнату коли я лягла я зразу заснула.