Я ще жива

Глава 2. Перші кроки назовні

Я довго боялася виходити сама кожен крок здавався важким ніби порушую невидимі правила

Але одного дня я взяла собаку на прогулянку.

Повітря було свіже, сонце торкалося обличчя, вітер гладив волосся.

І всередині щось тихо сказало: “Це твоє життя. Ти можеш його відчувати.”

Сусіди дивилися, але їхні очі вже не могли мене зупинити.

Моє відчуття — важливіше. Моє серце — правдивіше

Я помічала дрібниці: запах землі після дощу, перші промені сонця,

квіти на дорозі.

Кожен маленький крок назовні був свободою.

Кожна хвилина, коли я відчувала себе живою, була перемогою.

Я навчалася слухати себе

Я навчалася довіряти власному серцю.

І з кожним днем ставало легше:

я могла дихати, відчувати, крокувати

— і бути собою.

Подобається

Відредаговано: 03.03.2026