Розділ 13. Меч.

Наступного тижня ректора не було. Ніхто з адептів не знав, де він, тільки догадуватись, що його покликали на службу, що знову напад тіней, і Аранаш, як капітан ОМВ, перший йде в атаку зі своїм військом. Військом, це гучно сказано, бо як мене проінформував Мак, що ОМВ – це п'ятсот найкращих магів королівства, переважно вогняної стихії, що мають високе магічне звання і виняткові здібності, не тільки магічні, вони володіють, фізичною підготовкою і високою майстерністю холодної зброї.

Навіть заходила до приймальні ректора, де сидить Торі, та вона не повідомила мені нічого нового.

У мене є перші досягнення, після випадку, точніше поцілунку, у мене виходить прикликати вогонь, зовсім трішки, ледь вистачає на невелику вогняну кулю, та я не збираюся зупинятись на досягнутому. Та на жаль не змогла просунутись ні на міліметр далі, мені потрібний Аранаш!

І я вже точно була в цьому впевнена. Перевірила на Макові. Знаю що це підло, та я мала знати... Після того як Мак мене захистив від Уруса, ми зблизились, й багато часу проводили разом, розмовляли про Академію, про адептів, стихії, магію. Багато нового дізналась, і найбільше що мене подобалось, це те, що з Маком я почувала себе вільно, могла висказати свою думку, не боячись осуду.

Після вечері, Мак проводжав мене до кімнати і я наважилась перевірити свою теорію, поцілувала хлопця. Й це було не так, не було бурі емоцій, жару в животі, і вогню, що сам виривається з середини... А коли я сама прикликала вогняну кулю, й доторкнулась до руки Мака, він відстрибнув від мене й отримав опіки в тому місці.

Я думала про це. Чому так? Чому Аранаш викликав в мені почуття, що пробуджують вогонь, а Мак ні? Адепт мені подобається більше і підходить, ми й двоє адепти, між нами не має прірви в розмірі п'ятнадцяти років, і найвищого магічного звання. І Мак симпатичніший, з приємними рисами, зі спокійним характером. Не те що ректор, який до сказу мене доводить, який то ображає, то цілує і зникає...

Та цей тиждень був наповнений не тільки емоційними переживаннями, а й фізичними, які ввели у наш графік. Це було жахливо, день коли я прокинулась о сьомій ранку і потопала на подвір'я Академії, де вже стояли по стійці смирно мої одногрупники, я не забуду ніколи... Офіцер у формі ОМВ, мабуть, бажав всім смерті. Бо бігти в таку рань три круги навколо Академії, це щось. Уже на першому крузі, я дихала як астматик, а в боці кололо, та це квіточки в порівнянні з третім кругом. До душової я ледь долізла, болів кожен м'яз, ноги не слухались, в животі кололо, а їсти ще ніколи так не хотіла. Тому на сніданку їла за десятьох:

– Привіт, Кат!

До мене за столик присіли Фоксі й Меган, подивилася на них, а вони зовсім не виглядали втомленими, вимотаними. Що за? Це що, тільки нас тренували, чи то знущались?

– Привіт дівчата! Бачу ви виспались і... У вас не має пекельних тренувань?

Я їла і водночас говорила, моя мама вбила б за такі манери за столом.

– Були, та не такі важкі як у вас! Ми виконували вправи, десять віджимань, двадцять присідань!

– І все? – моєму здивуванню не було меж.

– Кат, такі вимоги ставляться тільки до вогневиків, бо вони є основною силою нашого королівства! – Мег поправила свою ідеальну зачіску.

А на себе я не хотіла й дивитись, бо знала, що моє руде неслухняне волосся, після пробіжки вологим повітрям збільшилось в об'ємі втричі й виглядало... Жахливо!

– Кат, як твоє навчання? Чи знайшла ти порозуміння між стихіями? – запитання Фоксі, та це не вивело мене з рівноваги, бо я чекала на нього.

– Дівчата, моя стихія вогонь, це зрозуміло без зайвих слів, погляньте на моє волосся!

Вони засміялись і я з ними...

Далі пари, тренування на полігоні, і знову нововведення – зброя!

Побачивши на полігоні великі важкі мечі я ледь не закричала з відчаю! А біля них стояв ніхто інший як наш ранковий пекельний тренер, як виявилось Ромул, права рука капітана ОМВ Аранаша. І тут, по особистому запрошенні ректора! Він тренуватиме, тільки вогневиків, усі курси!
І я в сотий раз проклинаю цю стихію, ну чому я саме вогневик?

– Адепти, стали у шеренгу! – командирський голос Ромула був настільки переконливий, що ніхто й секунди не роздумував чи виконувати наказ.

– Меч як спортивний снаряд неймовірно ефективний. З його допомогою відмінно розвивається сила (практично всіх м'язів вище попереку), витривалість, спритність, швидкість реакції. Починаючи з простих невпевнених ударів «з плеча» можна досить швидко досягти високої майстерності, і на плавні й відточені рухи вашого клинка будуть задивлятися всі адепти Академії. Але для цього треба старанно тренуватися!

– Для початку візьміть меч в руку, підніміть його вгору на витягнутій руці, оцініть вагу. Він не повинен бути непідйомним або завалюватися в різні боки, але тяжкість повинна відчуватися постійно. Як тільки в процесі занять вам здасться, що клинок полегшився, відразу ж замініть його більш потужним. А коли зрозумієте основні принципи роботи з мечем, для тренувань вибирайте максимально важкий. Нехай ви будете втомлюватися вже через три хвилини, але тяжкість скоро вляжеться, а рука буде завжди міцно тримати будь-яку холодну зброю.

Ми підійшли до мечів і почали обирати, вони надзвичайно важкі, у мене руки в'ялий від їхньої ваги. Я ніколи не звикнуся...

– Кат, цей найлегший, починай з нього! – Мак подав мені меча, блискучого, та з темною чорною ручкою.

З вдячністю прийняла, бо приємно, коли хоч хтось про тебе піклується.

Коли всі адепти образи собі меча Ромул продовжив.

– Спочатку потрібно зробити невелику розминку для рук, для цього візьміть в обидві руки по мечу і просто помахайте ними з боку в бік – як ножицями. Через деякий час попросіть напарника покидати у ваш бік невеликі гілки, а ви цими «ножицями» їх відбивайте. Дуже важливо вивчити таку вправу як «вісімка»: для цього просто проводите перед собою рукою, як би описуючи цю цифру (вертикальну - «8» і горизонтальну - ∞) коли більш-менш звикнете, візьміть в руку меч і запам'ятайте, що в цій вправі в першу чергу повинне працювати плече, а не передпліччя, і тим більше не кисть! Непогано перед вправами кілька разів віджатися або підтягтися, можна пройтися на руках. Надзвичайно важливо розім'яти зап'ястя, оскільки, як показує практика, воно травмується найчастіше.