Розділ 13. Демонстрація.

Та маг пішов не вниз до Академії, а вгору... Так далеко я ще не заходила, ректоровий дім мій максимум по дослідженню території... Далеко йти не прийшлось, дерева розсунули свої гілля, і відкрили полігон, невеликий та з залізною огорожею. Та мене цікавило більше, чому ми тут? Ні, в першу чергу мене цікавило, що вчора сталось, і хто поранив ректора?

– Чому ти не вмієш користуватись своєю стихією?

– Хто вас поранив?

– Відповідати питанням на питання не виховано!

– А зовсім нічого не розповідати? Я взагалі-то, допомогла вам!
Дивилася на чоловіка з докором, а що? Може в нього є, хоч краплина совісті?

– Я не просив про допомогу, сам би справився!

Ні, совісті не має, як і почуття вдячності...

– Продовжимо, то чому ти не вмієш користуватися своєю стихією?

Ректор проігнорував мої запитання, мої погляди й взагалі... Й мені не залишилось нічого як відповісти.

– Я вмію користуватися своєю стихією – водою!

І як доказ активувала магію й вода з листочків дерев і землі й трави краплинами закружляла кругом ректора, її ставало все більше, й здається чоловіку не сподобалась моя демонстрація і він одним рухом пальців знищив мерехтливу воду... Вона випарувалася за кілька секунд, пар піднявся вгору й зник.

– Завтра має прийти підтвердження інформації, що ти вказала в документах!

Я занервувала, та подавила це почуття, зараз воно не доречне...

Ректор засміявся, не як голова навчального закладу, не як капітан магічних оборонних військ, а як молодий чоловік. Без холодної маски, й тонни відповідальності яка лежить на ньому.

– Твій вираз такий... Я дивився за тобою... На парах у тебе зовсім нічого не виходило, ти старанно повторяла, та марно...

– І що? Що такого, що в мене не виходить одразу? Я ж справді не знала що моя стихія вогонь, все життя думала що – вода! А колір волосся... Це просто волосся!

– Ти мене перебила, вже не вперше... Продовжу, спостерігаючи за твоїм виразом, діями, словами, прийшов до висновку, що ти справді нічого не розумієш! Спочатку мене це веселило, бо розбавляло скучну атмосферу! Та... Не часто таке трапляється, вирішив допомогти тобі й роз'яснити, основні правила магії!

Спочатку я злилась, та почувши, що він хоче допомогти, заспокоїлась... Мені необхідна допомога, навчитись магії вогню, бо без неї, я не затримаюсь в Академії!

– Перше правило, вода і вогонь це дві асиметричні, протилежні стихії, що жодним чином не поєднуються! Ніколи!

Ректор далі уважно на мене дивився, вистежував емоції... Насолодившись продовжував добивати...

– Тому наступного разу, перед тим як привселюдно заявляти, що вода твоя стихія, подумай тричі!

Ця інформація мене збентежила, тобто протилежні? Відчула себе ідіоткою, тепер зрозуміло чому на розподілі стихій, наді мною всі сміялися, а деякі викрикували що я ненормальна...

– Але ж ви самі бачили, що вода відкликається до мене, і вогонь... Я ж при своєму глузді!

– Бачив Катаріно, тому мене це збентежило і я почав шукати інформацію! Хотів знайти схожі випадки та хоч якісь пояснення.

– Не тягніть!

Я важко дихала й розуміла що це не жарти, а насправді дуже важливо!

– Спершу поясни, як вісімнадцятирічна дівчина, що виховувалась у середньостатистичній селянській сім'ї, може не знати елементарних речей? Бо ця інформація не є таємною, її знають всі... Але чомусь не ти? Повір, мене не так легко обманути... Тому краще розкажи правду!

– Я все написала в документах, а про магію, справді нічого не знаю, бо мені забороняли її вивчати... Вас поранили, через те, що ви шукали інформацію?

Сказала наполовину правду й поставила своє питання.

– Так.

– Рани, були дивної форми та розташування...

– Сантенс!

Не зрозуміла значення слова.

– Вибачте, що?

– Сантенс, так називається зброя якою мене поранили. Проста, але ефективна зброя, якою користується імператорська родина. Сантенс являє собою кишеньковий залізний прут, який оснащений кільцем що прикріпленим до центру.
В кільце просмикується середній палець, а стрижень стискається в долоні. Кільце може оснащуватися шипами! Такі Сантенс використовують скоріше для вбивства, а не для самооборони.

– Ви випитували інформацію в когось з імператорської родини?

Повірити не можу, це ж не розумно.

– Я не розповідатиму тобі подробиць з кількох причин, найголовніша, що це небезпечно! Стань у стійку!
Ректор різко змінив позицію, й знову надягнув маску холодності, беземоційності, стриманості. Він став у стійку, яка означала напад.

Я також стала, ліву ногу поставила назад, праву руку підняла над головою, та атакувати не наважувалась.

Маг напав першим, і в мене полетіла вогняна куля, й боляче обпекла руку, я кілька хвилин намагалась прикликати силу вогню, та марно, не вичавила з себе навіть іскри. Тому коли ректор знову жбурнув у мене кулю більшу за попередню, прикликала воду. Яка накрила вогонь і потушила його... Здається це розізлило Аранаша, бо в мене полетів струмінь, а моя вода, не змогла його зупинити.

Налякалась і заплющила очі, та болю не послідувало, струмінь пройшов кілька сантиметрів від обличчя, бо я відчула його жар, й ударив по металевій огорожі.

– Ти маєш захищатися вогняною стихією, і ні в якому разі не видавати себе, що володієш стихією води! Ти мене зрозуміла?

Ректор стрімко підійшов й зловив мене за талію, і це точно не обійми.. Бо боляче стиснув й продовжував говорити дивлячись прямісінько в очі, мабуть, для кращого ефекту, щоб я зрозуміла, запам'ятала. Цей метод, звісно, дієвий, та зовсім не подобається мені.

– Так, тільки як?

– Забуть про магію води, не прикликай її, не надійся на неї, не згадуй, зітри всі спогади про володіння нею! І не при яких обставинах, ніколи, навіть при загрозі життю, не кажи нікому, що володієш стихією води! Я ясно виразився?

З кожним словом він міцніше стискав мою талію і його слова вбивалися в мою голову. Невже і справді, це настільки небезпечно?