Глава 5

Наступного дня приїхав дядько Дмитро, він має спортивне тіло, високий, у нього очі дуже рідкісного фіолетового кольору, сам він шатен, виглядає на років п`ять молодшим, ніж є насправді. Мій родич узяв із собою великий рюкзак. Ми з Данею пішли його зустрічати, сьогодні з самого ранку усією сім`єю готували їсти. У нас в сім`ї заведено допомагати одні одним по господарству. Даню здивува цей факт, адже у них домашніми справами займається тільки мама. Я сказала, що у нашій з Данею сім`ї буде так, як у моїй рідній і ніяк інакше. Він погодився з цим, а я на інакше й не погоджуся.

Я підбігла до дядька, він ми обнялися.

- Як же я радий бачити свою племінницю, - радісно сказав дядько.

Потім ми розімкнули обійми і дядько Дмитро потиснув руку Дані, мій наречений зробив це у відповідь. Ми пішли до будинку моїх батьків.

- А тітка Марія уже приїзжала? - запитав дядько.

- Так, учора приїхала разом із Костею, а увечері поїхала.

- Добре, що поїхала, - з полегшенням сказав дядько.

Він терпіти не може тітку Марію, у них неприязнь взаємна. Ми зайшли у двір, на нас чекав накритий на вулиці стіл, дядько привітався із мамою і татом. Сидимо за столом.

- До речі, Даниле, а де ви з Ією будете жити? - запитав дядько. Тато це питання раніше ставив моєму нареченому.

- Ми будемо жити у моїй квартирі, я її купив рік тому.

- А мою будемо здавати в аренду, - сказала я.

До речі, у мене є своя квартира, мені її батьки допомогли купити.

- А хто у тебе є з родичів? - запитав дядько у мого нареченого.

- Тільки мама і тато, вони, до речі, завтра приїдуть, - сказав Даня.