Глава 5. Вся правда про Джеймса

Я йшла навпроти до неї як тільки я хотіла зайти до гуртожитку Богдана мене зупинила

--- дай вгадаю таку лохушку як ти не взяли в ,,ВОВЧУ СТАЮ'' ?

--- думаєш якщо тебе не взяли то і мене не візьмуть?

--- ТЕБЕ ВЗЯЛИ?!?!--- якось налякано сказала вона

В той момент я відчувала таку солодку на смак насолоду помсти за все що вона мені наговорила 

Але я не дуже хотіла виділятися і сказала такі слова:

--- ні звісно. Це був жарт. Ти б бачила своє лице --- я почала сміятися 

На обличчі Богдани читалася ненависть. Вона відійшла до мене блище і зі всьої сили штовхнула мене. В цей момент я стояла спиною до сходів які вели в низ. А далі я помню тільки голоси які крутилися навколо мене....

Відкривши очі перше що я побачила білі стіни кабінету медсестри. А ще на стільчику  біля мене  сидів... ДЖЕЙМС!? побачивши що я на нього п'ялюсь він спригнув із стільчика і підійшов до мене я попробувала встати але він мене зупинив.

--- ні ні ні не вставай!!!

--- А що вообше сталося? --- влягшись назад в ліжко сказала я.

--- Нуууу.. Після того як ти пішла до мене подзвонив друг і попросив мене прийти до нього в гуртожиток ну я і пішов, а там ти з якоюсь курвою сваришся. Потім я пішов блище як тут вона тебе штовхає ти і летиш головою в асфальт. Вся в крові була я підхопив тебе на руки ну і відніс до медсестри а далі вони просто обробили рану і сказали чекати поки ти проснешся.

--- Вибач.....

--- За що?

--- За те що принесла стільки клопоту😔

--- Ні не треба вибачатис. Я усе одно хотів з тобою поговорити.

--- Вибач а про що ти хочеш зі мною поговорити?

--- Навряд чи ми зможемо про це поговорити тут і зараз.

--- Угу. А коли я зможу з відци піти?

--- ну мені сказали що якщо ти проснешся коли не буде медсестри завести тебе в кімнату

--- Ну то що пішли!?

--- Ладно. Давай тільки акуратно.

Він підхопив мене за талію і поставив мою руку на його плече, цим допоміг встати. Ми разом пішли до ліфту я сказала номер поверху і він нажав на потрібну кнопку і уже наступної миті ми були на 9 поверсі. 

--- Так де твоя кімната? --- коли ми вийшли з ліфта запитав Джеймс.

--- Остання в коридорі--- трохи стомлено сказала я.

Як тільки ми почали йти в перед, з перед останньої кімнати вийшов Ваня. Помітивши що я ледве держусь на ногах він підбіг до нас 

--- Джеймс, що з нею сталося!? --- спитав Ваня 

--- Потім розкажу --- сказав той у відповідь

В ту хвилину Ваня підхопив мене на руки і заніс у кімнату, ключі від якої я ще у ліфті дала Джеймсу.

--- Як ти тільки умудряєшся так падати ?--- положивши мене на ліжко сказав Ваня

--- Я не... --- я на мить затихла я не дуже хотіла здавати Богдану 

--- Вона не сама впала... Її якась дура з сходів скинула... --- відповів за мене Джеймс

--- ХТО!? --- зі злостю запитав Ваня

--- Тобі це лудше не знати --- тихо промовила я

--- Але... тебе образили. Просто скажи хто це зробив --- зтишивши голос сказав Ваня

--- це .... це .... Була Богдана... --- ледь чутно сказала я

--- Але навіщо вона це зробила --- запитав Ваня

--- Ми з нею мали не великий конфлікт

--- Ваня ти можеш вийти на декілька хвилин мені просто потрібно поговорити з Настею --- помінявши тему сказав Джеймс

--- Гаразд тільки не довго --- сказав Ваня вийшовши з кімнати.

Він був якийсь не вдоволений і злий. А тим часом Джеймс сів біля мене на ліжко. Допоміг мені сісти і почав розмову

--- Думаю ти уже помітила що ми дико похожі а те що ми народилися в один день насторожує ще більше. І мені кажеться що ми маємо рішити це питання.

--- Думаю про це нам треба розпитати в наших батьків. Я розпитаю маму.

--- А чого не тата?

--- може потім розкажу..

--- Ладно я тата розпитаю

--- Теж саме питання: чого не маму?

--- У мене не має мами... 

--- Ладно план зробили завтра все одне одному розкажемо о і якщо що ключі від моєї кімнати у тебе. Там нас Ваня уже зачикався.

--- ВАНЯЯЯ --- крикнув Джеймс

--- Та бля нафіга орати --- війшовши в кімнату сказав Ваня.

Ми з Джеймсом засміялися Ваня тоже не відставав. Потім ми трохи перестали. Ми з Джеймсом сиділи на ліжку спустивши ноги на підлогу він був дуже близько. Тому із за сильної втомленості я сперлася на його плече. Він був не проти. Так ми говорили, усі втрьох десь хвилин 10-20. 

--- Думаю мені уже пора --- сказав Джеймс і встав з ліжка.

--- Пока --- промовив Ваня

--- Пока. Не забудьпро те що ти маєш зробити.

--- Ладно не забуду. Бережи себе. Пока. --- сказав Джеймс і обійняв мене.

Після того як Джеймс вийшов лице Вані стало серйозним 

--- У мене є до тебе два запитання. Зможеш відповісти чесно? 

--- Так, думаю зможу.

--- Перше: тобі подобається Джеймс?

--- Альо!? Ми вообще зним з ним маємо підозри ніби ми брат і сестра!!!

--- Що!!??

--- Ми з Джеймсом маємо підозри ніби ми двойнята тому що ми родилися в один день і ще ми дуже похожі

--- Ладно, пропустимо. Друге запитання: ти можеш ще раз подумати і відповісти ТИ МЕНЕ ЛЮБИШ?

Це запитання поставило мене у ступор. Чесно кажучи я відчувала до нього щось більше чим дружбу тому довго не думаючи відповіла:

--- Так, я тебе люблю...

--- Ти зараз не брешеш?

--- Це уже третє завдання, а ти говорив тільки про два.

--- Не переключай тему!

--- Ладно. Я тебе люблю і до того ж полюбила саме після того як ти зізнався мені про свою любов до мене.

--- Тоді я задам тобі ще одне запитання: Ти Будеш Моєю Дівчиною?

--- Думаю що... так 

Ми усміхнулися одне до одного і обійнялися. Згодом він пішов, а я знову лишилася сама в кімнаті... Зібравши всі думки до купи я заснула...

20.11.2019

07:08

--- ВСТАВАЙ У МЕНЕ Є ВАЖЛИЛА ІНФОРМАЦІЯ --- прокричав Джеймс порушуючи мій сон.

--- Обіщай, що якщо ми реально брат і сестра ти не будеш мене так будити --- гіпер сонно процідила я крізь зуби