Глава 3. Початок проблем

12.10.2019

10:45

До мене в лікарню приїхала мама щоб забрати мене додому. Сьогодні мені було набагато легше голова не крутилася і не боліла. Но я усеодно дуже хотіла згадати як я все-таки упала. 

--- Ну як ти? --- порушивши тишу між нами сказала мама.

--- Я почуваю себе просто прекрасно 🤗--- усміхнувшись дома мами сказала я.

--- Тоді ти не проти пройтися зі мною по магазинах?

--- Я всіма руками " за "

Всю наступну годину ми з мамою провели у двох, але коли пройшов час у мене почала крутитися голова і мама запропонувала піти додому. 

12:00

В дома

--- Ти тут побудиш десь часік і я завезу тебе назад в общагу. До школи ти не будеш ходити ще тиждень, через те що в тебе сильний струс мозку і любе розумове навантаження може спричинити у тебе сильний головний біль. Все зрозуміла!?--- наголосивши на останньому реченні промовила мама.

--- Так усе --- трохи переваривши інформацію яку цікиношо почула, сказала я.

Наступна година промайнула не замітно.

13:12

В общежитії

Попрощавшись з мамою я зайшла в ліфт і нажала на потрібну мені кнопку. Вийшовши з ліфта я побачила що в коридорі стоїть Ваня і ще дві якісь дівчинки. Я довго не задумувалася пішла до своєї кімнати ( вона була в кінці коридору біля кухні), але побачила що мені на зустріч іде Ваня і зупинилася.

--- Як ти? Все гаразд? Що вообще сталося? --- якось схвильовано сказав Ваня. 

В його голосі я почула якесь переживання за мене і від цього ставало якось тепліше в душі. 

--- Все гаразд! А од що сталося я сама до ладу не знаю --- трохи подумавши відповіла я.

--- Тобто не знаєш? Ти ж падала, а не я. --- якось здивовано промовив Ваня.

--- Я просто не пам'ятаю як я впала 😞 --- трохи засмучено сказала я --- кстаті а ти знаєш хто може бачив як я упала? --- ніби роздуплившись запитала я у Вані.

--- Ну.... Лєра і Віка говорили що бачили як ти упала... Можеш у них спитатися. --- трохи подумавши протянув він.

--- Вибач, але хто це? --- я насправді не розуміла про кого він говорить.

--- Тоїсть, це ж твої подруги!?😳

--- Я їх не пам'ятаю!!!😩

--- Ну он до вони стоять Віка, Лєра і Таня!!!--- він показав рукою на тих дівчат, яких я побачила ще як тільки зайшла на поверх. Але я їх не пам'ятала.

 Я пробувала їх згадати. Але в мене почала крутитися голова і я згадала що мені не можна підлягатися стресу і сильним розумовим навантаженням. Мене почало косити і я сперлася на стіну, в очах потемні до я чула тільки голос Вані який був наляканий тимщо зі мною сталося. Він взяв мене на руки і почав мене випитувати де ключі від моєї кімнати. З останні сил я промовила тільки два слова ,, боковий карман", вдалі тільки відчувала як хтось взяв ключі з мого бокового кармана відкрив двері і положив мене на мою кровать, а далі мене поглинув крепкий сон...

14:43

Я почала прокидатися. З вікна світило ярке і тепле сонечко. В кімнаті було тихо. Я спустила ноги на підло і попробувала встати спочатку в мене темніло в очах, але потім усе стало нормально і я підійшла до вікна. Поклавши руку на холодне скло мені стало так приємно що я не помітила як сперлася на нього лобом. Мені було  спокійно і затишно. Але тут же я почула стук в двері я відтулилася від скла і підійшла до дверей щоб відчинити їх. Це був Ваня він прийшов подивитися все лі зі мною впорядку. Я пропустила його у кімнату. Я сіла на стільчик біля столику, Ваня зробив те саме.

--- Ти тільки проснулася☺️? --- з усмішкою на вустах запитав Ваня 

--- Так, наверно минут 5 назад --- усміхнувшись йому у відповідь промовила я.

--- А чому ти потіряла сознанія? 

--- В мене був сильний струс мозку і через це любе сильне розумове навантаження може вирубити мене. А в той момент я дуже старалася згадати хто ті дівчата і увісні даже згадала хто вони такі.

--- Значить ти їх згадала?

--- Саме це я і сказала 🙃.

--- От і хорошо. А змогла згадати як ти упала?

--- Цього я, нажаль, не згадала 😔.

--- Нічого. Просто цей момент не сподобався твоєму мозку не сподобався, от він і викинув його 😁.

Від його слів на моє лице полізла усмішка. І ми розом розсміялися. Наступні пів часа ми просто говорили ні про що, сміялися і час від часу ходили на кухню попити кави. 

15:55

--- я наверно піду --- подивившись на годинник промовив Ваня

--- пока😁 --- промовила я йому коли він був уже біля дверей.

--- пока, золотко --- єхидно усміхнувшись сказав він і закрив двері.

Це звучало як виклик, і я його принімаю!!!

14.10.2019

Минуло уже два дня, а Лєра даже ,, Привіт" не сказала. Із за чого я була дуже сумна. Звісно до мене чач від часу заходив Ваня давав мені домашнє завдання ми його разом робили і розходилися. Звісно я не забувала про виклик який кинув мені Ваня, і часто в залі, коли ми робили д/з, казала до нього зайчик, мій хлопчик чи котя, а він натомість міг мене поцілувати в щічку або при всіх ззаду обняти. Ви наверно подумали що я його вспіла полюбити, але ні я була по вуха закохана в Діму й нічого не могла з цим зробити. Коротко говоря про Діму, то він уже все знає, а все через переписку в інстаграмі в якій я з ним переписувалася дуже рідко і короткочасно. В ітозі він мене спитав тіпу:

--- навіщо ти зі мною                                                             переписуєшся????

                                                Що до цього то всю цю---

                                           переписку вела не я а Лєра

Потім про те що я це йому сказала дізналася Лєра після чого вона йому написала такі слова " Настя тобі сказала що усю цю переписку вела з тобою я але ти не знаєш чому я можу тобі сказати якщо хочеш.'' на що він відповів згодою і вона розказала йому що він мені подобається. 

Так минув місяць. За цей місяць сталося багато поганих подій. Лєра і Віка остаточно перестали зі мною общатися, в сім'ї почалися проблеми, а саме те що мій тато почав сильно пити, перед цим він також пив але не так часто і не так сильно, він почав бити маму і мама часто йшла з дому до своєї сестри. До того всього щей на туризмі ,, травити '' почали, а про те що Діма даже близько не обращає на мене вніманія, я уже мовчу. Тому я почала задумуватися над самогубством. Да я знаю це тупо бо у мене є хороший друг, сестри і мама, але тоді мене переповнювали інші емоції. Тоді я дуже хотіла тиші, ніяких проблем, а якщо коротко то я хотіла вічного спокою і єдиний варіант для мене було саме самогубство.