Глава 2. Нова ПОДРУГА , яка тебе не варта

--- наканєцто....--- звалившись на кровать провила я.

Провалявшись в кроваті десь пів часа. Але потім підняла свою ліниву жопу взяла всі потрібні мені книги і зошити закрила кімнату і пішла в зал робити домашнє завдання.

16:00

В залі

Зайшовши в зал я побачила що майже всі парти були зайняті, але я знайшла вільну парту в куточку класу за якою нікого не було ( 1 парта якщо що розрахована на 2 осіб) Прекрасно вільне місце щей без сусіда --- подумала я знайшовши ту парту.

Сівши робити уроки я помітила як до мене хтось іде я дуже хотіла щоб це не до мене тому що я не люблю робити уроки коли біля мене хтось сидить.

--- Можна сісти? --- усміхаючись промовила Лєра

--- А це ти, звісно сідай --- без жодної емоції сказала я.--- а чого ти не з Вікою? --- запитала я уже коли Лєра всілася на місце.

--- Віка не дуже любить робити уроки того коли я запропонувала їй піти вона відмовилася, а я цього року хочу краще вчитися. Ти ж мені поможеш?

Я в класі була відміницею того до мене часто зверталися за допомогою по поводу навчання.

--- Не бійся поможу --- з якоюсь іронією в голосі сказала я.

Ми з Лєрою зробили усі уроки десь за годину плюс мінус пів часа. 

05.09.2019

15:05

Нарешті вихідні можна не хвилюватися про уроки і про те що можеж спізнитися на уроки думала я насолоджуючись тишею. Тут я почула скук у двері моєї кімнати. Зібравшись силами я встала з ліжка і наблизилася до дверей, відчинивши двері я побачила перед собою Лєру, яка детально мене розглядала.

--- ти щось хотіла --- із запитальним поглядом промовила я.

--- так, хотіла. Щоб ти знала сьогодні тренування по туризму.

Блін, блін, блін як я могла забути про тренування бистро закривши двері і почавши збиратися думала я. Гіпер бистро зібравшись у спортивний костюм ( саме спортивний топ і штани)і кросівки я нацепила на голову кепку і вийшовши із кімнати побачила розлючину Лєру, яка чекала мене тут. Закривши бистро двері я взяла Лєру за руку і потянула за собою до ліфта.

В ліфті

--- чого так бистро? --- запитала Лєра коли я натискала на кнопку поверха.

--- не люблю спізнюватися --- із привичною мені беземоціальністю( без емоцій) сказала я.

--- ок пропустимо 

Тим часом ми уже приїхали на перший поверх здавши ключі ( я боюся їх загубити ) ми вийшли і попрямували на шкільний майданчик.

--- О прийшла, я думав уже не буде над ким сьогодні посміятися --- із насмішкою в голосі промовив рудоволосий хлопець із веснушками і зеленими очима, який виглядав на років 15 ( йому так і було 15👌🏻). Це був Діма. Він любив посміятися наді мною. Пам'ятайте я говорила про змагання на морі він теж там був, там ми і зним "здружилися". Знаєте, він не такий поганий він просто шутнік ще той. А якщо точніше то на морі ми з ним не погано общалися, але коли біля нього був ще один хлопець ( Ілля хлопець який їхав разом з нами) то він мене дразнив і гнобив, що було не дуже приємно.

Я його проігнорила і підійшла до моєї однокласниці Тані ( це моя бивша ЛП, але ми з нею потрохи переставали бути лудшими друзями і стали просто друзями, які рідко одне з одним общаються) 

--- Так ладно. Біг на винос 20 хвилин --- грубо і в одночас ніби жартуючи сказав Руслан Станіславович ( наш тренер з туризму який був і суворим і смішним ).

--- ну чого так багатооооо --- протянули Діма, Лєра, Ростік( мій гарний друг і ЛД Тані) і Сірьожа( чел який постійно наді мною глузує) 

Поки я біжу я можу розповісти вам дещо про туризм. І так, я почала ходити на туризм з 5 класу мені сам спорт дуже подобається, але є одне ''але'' а саме те що саме із туризмом у мене зв'язано багато поганих спогадів. Все через те що я у 5 і 6 класі була дуже....не буду це скривати ... плаксивою і могла просто розривітися по любій причині, тому я і запам'яталася їм як не дуже приємна людина. Мене ображає даже моя тренер, а саме жінка Руслана Станіславовича вона часто мені говорить на скільки я розгублена і слабка. І знаєте я даже вдячна їм за таке ставлення до мене, бо саме тоді я навчилася бути сильною і не піддаватися своїм емоціям. Перше що я стала робити це усе літо я бігала, і зараз мені не дуже тяжко, а все тому що у дома я бігала і 30-35 хвилин. Також я ( за літо ) стала більш зібраною, я надіюсь що ці зміни повернуть гарне ставлення до мене як і дітей, які ходять на туризм так і моїх тренерів.

Тренування пройшло вдало мене більше ніхто не ображав даже дала трохи жару.

Так минув місяць. За цей місяць я вспіла здружитися з Лєрою на стільки що вони, а саме Лєра і Віка, прийняли мене і тепер у нас було тріо. Також за цей час я поїхала на змагання з яких повернулася із 3 медалями. Саме головне те що за цей час в влюблялася в Діму😞. З моря в мене з ним є багато класних спогадів до того він красивий, допоже коли потрібно, підтримає але я знаю що я ніколи не буду з ним, бо він в 10 класі, а я в 7 😔.

11.10.2019

Темрява. Аааа голова. Де я? Я нічого не помню!!! Так згадуй, тебе звати Настя, тобі 13 років, зараз середа 11 жовтня. Починає розвиднятися Таня, Лєра всі дивляться на мене і розглядають мою голову.

--- у неї кров!!! --- крикнула Лєра.

Аааа снов темрява. Так ми заходимо до медсестри. Далі знов суцільна тьма. Чого я тут!?

--- Її однокласниці говорять що вона впала з турніка вниз головою --- почувся мені знайомий голос медсестри.

--- Лудше викликати швидку допомогу --- почувся мені голос моєї класного керівника.

--- Я уже викликала

Далі все відбулося за одну мить приїхала мама, швидка і мене забрали у лікарню там мені робили рентген ще щось, але коли сказали --- Нам треба положити її у лікарню на ніч і перед цим покарати.  

Скажу так я дуже боюся голок, навіть якщо я знаю що це не боляче. Потім мене завезли на інвалідній калясці до палати в якій мене і прокапали. Я провела там ніч.

                      Вибачте за помилки 

            надіюся вам сподобалася друга частина