3.1

Коли ми приїхали до Мейтера, з коня я не просто злізла — я ледве не впала! Хоча як могло бути інакше, якщо довкола така краса? Дивно, що ще щелепу не загубила!

Тут чоловічі м’язи, там... і всі засмаглі, ненатреновані, що для місцевих чоловіків не дуже притаманно. Навіть Рейхард, матінчин помічник, і в половину не такий накачений.

Тож питання: це точно не сон?

— А де всі жінки? — питаю, обертаючись до матері та протираючі очі.

Може в мене просто зорові галюцинації?

— Жіночий табір прибуде трішки пізніше. Вони тільки поверталися з рейду на кракена з південних територій.

Я швидко-швидко моргаю і дивлюся на її взуття. Потім підводжу погляд до очей Пані Генерал.

— Тобто, в один й той самий час почали буянити кракени і об’явився дракон у повністю протилежних напрямках? А на заході та сході нічого дивного не відбувається?

Пані Аріадна прийняла позу з відповідним виразом обличчя, яке я особисто називаю «Ти мене за дурепу маєш?». Хоча моє питання цілком серйозне, бо це може бути якийсь план вторгнення сусідніх королівств або якась аномалія серед чудовиськ.

Ну а хто його знає?

— Ні, Амелія, на заході та сході нічого не відбувається. Цю всю інформацію і без тебе вже втричі перевірили.

— Але все одно дивний збіг обставин, тобі не здається?

— Давай не бігти поперед батька в пекло та вирішувати проблеми за мірою їх надходження.

— Добре, —не надто охоче погоджуюся й повертаюся до приємної справи — спостереженням за тренуванням чоловіків.

Хлопці без магії — це як особливе вино тут. Оскільки чарами ті не володіють, вони в більшості своєму займаються власним тілом. А хто не любить працьовитих та наполегливих носіїв великої кількості тестостерона? Навіть якщо мацати не можна, дивитися ніхто не забороняв. А якщо вірити науковцям, то спостереження за напівоголеними чоловічими тілами, зокрема за рухом м’язів пресу, позитивно впливає на жінок. Це підвищує рівень ендорфінів, більш відомих як «гормони щастя» , та допомагає боротися з анемією.

Отож, я не збоченка, а просто лікуюся від стресу!

Та поки я всередині ледве не плигала від щастя, мене встигли збити з ніг.

Чи варто згадувати, що на мені хоч і не було обладунків, зброю я не знімала. Тож гучне дзинчання мечів та кинджалів, піхви яких зіткнулися з каміннями, пролунали вздовж усього тренувального поля.

Так моє бажання стати помітною для таких спокусливих чоловіків було виконано за допомогою не такої вже й легкої ноги матінки.

Підвів голову, я почервоніла, а потім ображено зиркнула на Пані Генерал. А вона, безсовісна, у відповідь лише потисла плечима. Мовляв, сама винна, що ґав ловила.

Я швидко встала на карачки, а потім підвелася на коліна. Лише тоді прийнялася діставати біляве волосся з рота та відкидувати ту всю «радість» назад за спину. В процесі цього всього помітила, що з носа пішла кров.

— Дякую, мамо! — процідила крізь зуби, нахиляючи голову вперед і трішки затискаючи ніс. — В тебе немає якоїсь хустки, аби ніс притулити. Не надто бажаю лишати за собою криваві сліди.

Та відповіді не прозвучало — мені просто подали хустинку. Таку гарну, вишиту. Навіть шкода її псувати. Проте сама винна, що ніс мені розквасила!

—Дякую, — сказала вже менш саркастично, опираючись на руку... Яка простягнулася з іншої сторони. І точно належала не мамі. Навіть не жінці!

— Будемо вважати це кармою, — чоловік, що добровільно став мені опорою, посміхнувся. — Ви в той день впали прямо на мене і навіть не вибачилися, проте доля...

Що треба робити з незнайомими чоловіками, що тримають тебе за руку, зловтішно посміхаються та намагаються висунути претензії? Правильно! Даємо чапалах, хапаємо за ту саму руку й перекидуємо через спину.