Розділ 2

Прокинувся раптово від якогось гупання. Я що, так і заснув, сидячи за столом на кухні??? Поглянув на годинник - вже близько першої години ночі. Позіхаючи, побачив як батько плюхнувся на диван.

- Де ти був?

- Умм-хмм…

- Фу, від тебе перегаром несе. – я поморщив носа і замахав рукою. - І слова навіть толком зв’язати не можеш.

Споп, Улька! Я кинувся до її кімнати. Слава Богу, жива, на місці. Міцно спить і навіть у звичному вигляді. І коли тільки прийшла, що я не помітив? Могла і розбудити, я ж хвилювався!

Добре, аж від серця відлягло. Тепер зі спокійною душею можна йти відпочивати. А завтра приступаю до пошуку нової роботи.

***

Прокинувся від того як захлопнулись двері. Схоже, Улька пішла вже в школу. 8 ранку, як-не-як. Батько ще спав, судячи з храпу на всю квартиру. А в мою голову все ще ліз вчорашній день, прокручуючи події з самого ранку.

Тоді, близько шостої, Глисов відпросився додому збігати поснідати. Він жив поруч, тому обіцяв затриматись не більше як на годину. Він був моїм напарником, коли я підпрацьовував вночі охоронцем в магазині. А вже з сьомої ранку я мав приступати до основної роботи мерчендайзером. До чого ж пафосно звучить, а на ділі один головний біль.

Так, мені вдалося якими-не-якими зв’язками отримати подвійну посаду, щоб заробити побільше грошей, які зараз вкрай необхідні. Не без, труднощів, звичайно, але що поробиш, кожен крутиться як може! Після останнього звільнення довелось наплювати на свою гордість і звернутись до знайомої за допомогою. Вона була якраз одною з тих, кого я відшив ще під час навчання в університеті. Ото були часи, уммм. Тоді за мною дівчати табунами бігали. Ще б пак, я тоді був молодий чорнявий красунчик! Дівчат чомусь особливо приваблювало моє розкішне волосся. Не те що зараз… Дивлюсь на своє відображення в дзеркалі і не вірю очам: як за півтора роки це обличчя могло так змарніти??? Темні кола під очима від недосипання, бліда шкіра, пересохлі губи, помітно рідше волосся. Та й схуд я добряче, тепер вже більше схожий на ходячий скелет, ніж живу людину. Дивуюсь як мене взагалі взяли сюди охоронцем. Хоча так, харизму ще ніхто не відміняв. Мабуть, єдине, що в мене досі лишилось.

Так, щось мене занесло не туди. Після сьомої я почав приймати товар і перераховувати вже наявний. Сьогодні до нас мала приїхати перевірка, тому я мав приготуватись як слід. Залишалось менш як півгодини, щоб скласти звіт, я хотів зануритись з головою, а замість того довелось ше й слідкувати, щоб ніде нічого не сталося. І де носить цього Глисова? Обіцяв же повернутись через годину! На щастя, він таки прийшов вчасно і перевірка, здається, пройшла успішно. Тільки під кінець я почав помічати якесь дивне перешіптування, що мене трохи насторожило. І тут вони заявляють, що недорахувались частини товару! Навіть показали перелік, де немалою частиною був дорогий алкоголь. Ще й Глисов піддакує, що, мовляв, не дивно, бо мій батько – алкоголік. От же глист смердючий! Не дарма я ще з першої нашої зустрічі відчував неприязнь з його боку. Видно заздрив, що мені вдалось одразу на дві посади влаштуватись. Хоч я і вчинив скандал, але зрештою довелось все оплатити своєю ще не отриманою зарплатнею і навіть ще й докласти з власної кишені. Це фіаско! Особливо згадуючи, якими зусиллями мені вдалось здобути цю роботу.