Я продав, а я купила своє кохання за 10 000 гривень

Пролог

Ти знаєш, що ти — людина
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Василь Симоненко

- Тату, а хто ця жінка на фото, що ти його так бережеш?

- Це твоя мама.

- А чому вона така страшна? І чому ти бережеш саме це фото?

- Синку, не гоже так про маму говорити. Хоча свого часу я щось подібне казав. – чоловік іронічно посміхнувся, - Ти точно весь в мене вдався. Я зберігаю це фото, бо воно нагадує мені ким ми були до нашої зустрічі. Щастя не буває вічним, але його потрібно хапати, поки є можливість, навіть якщо треба заплатити високу ціну. Тоді я цей урок засвоїв дуже добре. Хочеш послухати про нашу з мамою зустріч?

- Так! – очі хлопчика наповнились цікавістю і він неохоче почав уявляти жінку на фото замість своєї матусі, яку звик бачити щодня.

- Отже, слухай…

Лорелей Рейнська

Подобається

#9891 в Любовні романи
#3824 в Сучасний любовний роман
#3606 в Сучасна проза

У тексті є: кохання не купити, сімейні та психологічні проблеми, холодна та цинічна героїня

Відредаговано: 21.02.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись