Розділ третій

Гірко чаділи смолоскипи, а у темному храмі стояло важке, сперте й в’язке повітря, наче застійна вода.

У бідолашної Лірії сильно паморочилося в голові. Вона вкотре глибоко вдихнула, але свіжий кисень зовсім не доходив до її легень. Навколо панував лише задушливий дим та густий запах церковного ладану.

Старий жрець продовжував монотонно бурмотіти священні слова над холодним тілом покійного короля. Його сухий і рівний голос нагадував шурхіт річкового піску.

Велика труна з мертвим тілом Інісара височіла на круглому кам’яному узвишші в самому центрі старого храму. Навколо зібрався мовчазний натовп у чорному вбранні. Тут стояли колишні радники її покійного батька, хоробрі лицарі та пихаті аристократи. Ці лицемірні дворяни ще вчора клялися Інісару у вірності, а сьогодні вже демонстрували відсторонені, сухі та навіть полегшені обличчя-маски.

Лірія злякано озирнулася навкруги — з брукованих вулиць долинав глухий гомін. Простий народ стояв далеко за високими колонами. Їй не потрібно було бачити їхні сумні обличчя, щоб знати про повну відсутність щирих сліз. Натовп відчував лише безсоромну цікавість та можливе полегшення. Її суворий батько ніколи не був добрим правителем чи лагідним батьком.

У її дівочих грудях раптом стиснувся важкий біль. Вона сама неодноразово ловила себе на таємній думці про неминучу смерть батька, яка дозволить нарешті вільно видихнути і розпочати зовсім нове життя, проте дівчина не очікувала такого жахливого фіналу, де її виставлять перед чорною труною в ролі згорьованої доньки. Вона змушена стояти поруч із підлими зрадниками, які продали свою фальшиву лояльність першому озброєному завойовнику.

Принцеса добре розуміла повну правоту Арходаса. Колишні союзники колись обіцяли віддати її йому, але жадібний Інісар порушив важливу мирну угоду заради блискучого золота далекої Есіми. Він прагнув укласти вигідний політичний союз із багатим правителем, старим шейхом Гарибом галь А’Тваром. Разом із цими землями батько віддавав і власну доньку.

Юна принцеса перетворилася на звичайний живий товар для підписання договору з огидним старим шейхом і відомим збочинцем.

Вона палко просила, гірко плакала та благала про милосердя, але батько оголосив своє непохитне остаточне рішення.

Дівчину раптово пересмикнуло, а в її спину проник крижаний холод. Вона подумки повернулася в ту саму далеку кімнату, де сказала необачні сміливі слова. Тоді гнівний батько мовчки виставив її з-за обіднього столу, немов якусь бідну служницю.

Вона судомно ковтнула важке повітря і змусила себе повернутися в суворе теперішнє. Перед нею височів похмурий темний храм, де належало зіграти призначену долею трагічну роль.

Вона впевнено підійшла до кам'яного вівтаря, хоча її тонкі руки помітно тремтіли. Ніжні пальці торкнулися залізного смолоскипа, і яскравий вогонь швидко охопив сухий гніт. Вона запалила перший, а потім і другий світильник по обидва боки від голови мертвого Інісара.

Старий жрець на мить замовк, а Лірія повільно повернулася на своє колишнє місце.

І раптом вона відчула чийсь пильний погляд. Він не ніс у собі ворожого чи гнітючого наміру, проте виявляв надзвичайну приховану увагу. Вона підвела свої сумні очі й відразу зустрілася поглядом із могутнім Арходасом.

Новий володар сидів трохи далі серед численних придворних, але не помічав нікого навколо. Його увага належала тільки їй.

Через цей пильний погляд дівчині захотілося негайно сховатися чи втекти. Вона мріяла впасти на кам'яну підлогу або просто безслідно зникнути, адже його сріблясті очі наче роздягали її змучену душу.

Вона поспішно опустила свої фіалкові очі, але вони вже встигли обмінятися швидкими поглядами.

Коли вона нарешті покинула цей темний, задушливий храм, прохолодне повітря на подвір’ї різко вдарило в її легені, немов рятівний ковток після тривалого небезпечного занурення. Біля воріт на неї вже чекала закрита чорна карета без жодного герба, пофарбована в жалобні кольори.

Лірія майже ступила на дерев'яну сходинку, коли поруч із нею несподівано з'явився високий Арходас.

Він мовчки простягнув їй свою відкриту долоню.

Принцеса глянула на його руку, наче на отруйну змію. Вона гидливо скривилася, але все ж прийняла цю допомогу з глухим внутрішнім опором у грудях, і швидко сіла всередину екіпажу, сподіваючись на швидке завершення цієї неприємної зустрічі. Проте завойовник, ніби навмисне, зайшов слідом і спокійно вмостився на м'якому сидінні поруч.

Її бліде обличчя напружено стиснулося. Вона демонстративно відвернулася до маленького вікна і намагалася не дихати спільним повітрям.

Дівчина зберігала горде мовчання протягом усієї тривалої подорожі. Важка тиша між пасажирами буквально гуділа від напруги. Вона відсунулася в найдальший кут карети і намагалася тримати рівну поставу, але згодом її тендітні плечі почали дрібно тремтіти.
Підступний холод пробирався знизу від залізних підніжок та вогкого вечірнього повітря.

Лірія навіть не помічала початку сильного переохолодження. Її тонкі руки стали абсолютно крижаними. У ту саму мить на її тремтячі плечі несподівано впала якась тепла, м'яка й важка тканина. Турботливий супутник накинув на неї свій вовняний плащ. Знайомий запах хвої накрив її, наче затишна ковдра. Вона мимовільно здригнулася від цього несподіваного тепла.

— Вам не слід було цього робити, — тихо пробурмотіла дівчина, не підводячи голови.

Арходас коротко хмикнув у відповідь на її слова:

— Мені б не хотілося, щоб майбутня наречена захворіла перед самим весіллям.

— Я зовсім не потребую вашої фальшивої турботи! — гнівно відповіла вона, стискаючи зуби. — Ви є жорстоким убивцею мого рідного батька та законного короля Аркорісу!

Чоловік мовчав набагато довше, ніж вона очікувала. А потім він повільно повернув голову і подивився прямо на її бліде обличчя. Його крижані сріблясті очі дивилися на неї без жодного гніву.

— Ви зовсім не розумієтеся у складних політичних справах, Ліріє. — його рівний голос приховував явну небезпечну загрозу. — Тож я наполегливо раджу вам тримати свій довгий язик за зубами. Ваш підступний батько разом із безумним шейхом підіслали таємних найманців для мого вбивства. Якби не мій талановитий цілитель Віліан, я б зараз не розмовляв із вами.