— 25.

Вечеря нарешті завершилася. Офіційно, без сварок, претензій і навіть із смачним десертом. Плац годував вельми смачно. Деверіс із своєю служницею вже майже дійшли до кімнати, коли Мілі звернула за черговий поворот коридору. Після вечері палац ніби змінився: денний гамір стих, за високими вікнами темніла столиця, а вздовж стін горіли лише поодинокі магічні світильники, кидаючи м'яке світло на мармурову підлогу. Лоєн ішла мовчки, тримаючи руки перед собою, хоча думки її зовсім не були спокійними.

Вона досі не могла вирішити, що дратувало її більше: те, що Елдран її зацікавив, чи те, що він, схоже, теж почав звертати на неї увагу.

— Пані Деверіс, ви точно добре почуваєтеся? — тихо запитала Мілі, помітивши її задумливий вираз.

— Цілком.

— Просто ви від вечері майже не сказали ні слова.

— Я багато думаю.

— Це помітно.

Лоєн ледь усміхнулася, але відповісти не встигла. З-за повороту назустріч їм вийшла жінка. Досить знайома жіноча постать, яку Лоєн би не хотіла зустріти більше. 

Наорі.

Вона йшла не поспішаючи, тримаючи одну руку біля ліктя, а другою поправляла рукав сорочки. Схоже, вона теж поверталася до своїх покоїв після пізньої розмови з королем. Побачивши Лоєн, Наорі спершу навіть не звернула уваги. Її погляд ковзнув по Мілі, потім повернувся до незнайомої дівчини.

І саме тоді срібна стрічка, що обвивала праву руку Наорі від зап'ястя до ліктя, здригнулася. Наорі різко зупинилася. Лоєн теж мимоволі спинилася за кілька кроків від неї.

Срібло на руці Наорі спочатку ледь помітно засвітилося, а потім спалахнуло так різко, що відблиск ковзнув по стінах коридору. Тонка стрічка стиснулася навколо її руки, наче жива, а під шкірою Наорі миттєво спалахнули знайомі лілові візерунки.

Вона зблідла. Її погляд уп'явся в Лоєн.

— Ти...

Голос прозвучав зовсім інакше, ніж кілька секунд тому. У ньому не залишилося ані звичної насмішки, ані легкої байдужості. Лоєн не встигла зрозуміти, що відбувається. Наорі різко вдихнула, і магія вибухнула навколо її рук.

— Пані? — Мілі перелякано відступила.

Лілові лінії поповзли по шиї Наорі, піднялися до скронь і вилиць. Із кінчиків її пальців вихопилися тонкі магічні нитки. Вони були майже невидимими, лише зрідка спалахували фіолетовим світлом, наче десятки натягнутих струменів.

Наорі кинулася вперед.

Лоєн рефлекторно встигла відступити, впираючись однією ногою вперед із легким нахилом вперед. Її тіло реагувало швидше за розум і на кінчиках пальців вже тріскотіла магія. 

“Давай! Спробуй! Напади першою!” — губи Лоєн смикнулися в ледь помітній посмішці, — “я вже бачила таку магію, не вновинку!”

— Стійте! 

Скрикнула Мілі і тільки крик нагадав Деверіс де вона і з якою метою, магія зникла з під пальців, і вона відразу випросталсь.

Нитки рвонулися до Лоєн. У ту ж мить між жінками спалахнула блискавка.

Елдран з'явився з-за сусіднього повороту так швидко, що Лоєн навіть не зрозуміла, звідки він узявся. У його руці сформувався короткий клинок із чистої електричної магії. Він блиснув синюватим світлом і одним різким рухом перерізав нитки, що вже майже торкнулися Лоєн. Магічні волокна луснули в повітрі й розсипалися іскрами. Наорі відкинуло на кілька кроків.

— Наорі!

Елдран миттєво опинився між ними, розставивши руки так, щоб закрити Лоєн собою.

Блискавичний клинок усе ще пульсував у його долоні.

— Що ти робиш?!

Наорі важко дихала. Її очі не відривалися від Лоєн, а срібна стрічка на руці продовжувала шалено мерехтіти.

— Вона...

Наорі ковтнула повітря.

— Вона одна із тих, кого Даяш бачив востаннє!Компас відреагував на неї!

Лоєн відчула, як усередині все похололо, такого повороту подій вона не чекала зовсім. Елдран повільно повернув голову до неї.

— З кого?

Наорі зробила крок уперед, але блискавка в руці Елдрана спалахнула яскравіше, змушуючи її зупинитися.

— Відведи її куди небудь не посеред коридору ж говорити, — крізь зуби промовила Наорі. — Негайно.

— Я поставив питання, — із натиском промовив Елдран, зовсім не мяко нагадуючи яку він займає посаду в цьому королівстві. 

Наорі стиснула кулаки. Лілові візерунки на її шкірі пульсували, а срібна стрічка, отримана з королівської реліквії, знову натягнулася на руці. Вона дивилася на Лоєн так, ніби перед нею стояв не просто ворог. А людина, яка була пов'язана з найстрашнішою втратою її життя.

— Даяш вплутався в організацію, не дуже хорошу— нарешті видихнула Наорі. — Я втратила з ним зв'язок, як тільки він став їхнім членом. А вона, — Наорі вказала пальцем на Лоєн, — людина, яку він бачив востаннє. Компас це показує. 

Лоєн перестала дихати. 

“Вона сестра Даяша? Прокляття!”