— 23.

— Ти довго прочиняв портал, — коротко кинув фразу молодшому брату король, — з батьком все гаразд, — поспіхом він підлетів до брата дівчинка, помітивши його, перестала хникати й одразу потягнула до нього ручки. — Ходи до мене, моя маленька принцесо.

Він забрав племінницю з рук Роніара, і та відразу обхопила його за шию, притулившись щокою до плеча.

— Кселарія?

— Має свої справи. Сьогодні Селі на мені, — Роніар поправив рукав і нарешті уважно подивився на брата. — Так що з батьком?

— З ним усе гаразд. Він відновлюється. Магію поки що довелося перекрити, але це тимчасово. За ним стежить Наорі. — Елдран обернувся до неї, ніби тільки тепер згадав, що вони тут не самі.

Наорі весь цей час стояла трохи осторонь, спостерігаючи за сімейною ідилією. Вона не втручалася, лише зрідка переводила погляд із Роніара на Елдрана, а потім на маленьку дівчинку, яка вже встигла влаштуватися на руках короля так, ніби саме там і було її законне місце. Елдран щось тихо говорив племінниці, витираючи великим пальцем сльозинку, що залишилася на її щоці. Дівчинка вже не плакала, лише час від часу схлипувала, міцно тримаючись за комір його сорочки. Від короля, якого вона бачила в тронній залі, у цей момент не залишилося майже нічого. Перед Наорі стояв просто чоловік, який любив свою родину.

— Ти так на мене дивишся, ніби вперше побачила, що я вмію не лише наказувати, — Елдран раптом підняв очі на Наорі, і в його погляді з'явилася знайома насмішка.

— Я просто думаю, що корона тобі зовсім не пасує.

Роніар тихо засміявся, а Елдран скептично звів брову.

— Це ще чому?

— Вона робить тебе надто серйозним. А так ти навіть нічого.

— Навіть нічого? — перепитав він, удавано ображено.

— Майже нічого, — Наорі всміхнулася, підносячи чашку до губ. — Не хочу псувати тобі самооцінку.

Роніар перевів погляд із одного на іншого і ледь помітно усміхнувся.

— Тепер я розумію, чому ти не хочеш одружуватися.

— Не починай, — відразу попередив Елдран.

— Я нічого не сказав.

— Але подумав.

— І досить голосно.

Наорі прикрила усмішку чашкою. Їй подобалося бачити Елдрана таким. Не королем, не чоловіком, якого вона хотіла обдурити(хто ж знав, що король сам дасть реліквію), а просто сином, дядьком і братом. Це було небезпечно. Бо чим більше вона дізнавалася про нього справжнього, тим складніше ставало пам'ятати, навіщо вона прагнула опинитися в палаці, і які мала плани після цього палаца. Брат. А цю справу їй затягувати не можна було. 

Елдран поглянув на неї уважніше, ніби помітив, як на мить змінився її вираз.

— Що?

— Нічого.

— Ти знову брешеш.

— А ти надто багато помічаєш.

— Це моя робота.

— А я думала, твоя робота – сидіти на троні й дозволяти іншим вирішувати, з ким тобі одружуватися.

Роніар тихо хмикнув.

— Вона мені подобається.

— Ви обоє сьогодні вирішили мене добити? — Елдран похитав головою, але в кутиках його губ з'явилася усмішка.

Маленька Селвіра, почувши голос Наорі, раптом визирнула з-за плеча дядька й уважно подивилася на неї.

— Це та сама тьотя?

Елдран завмер. Роніар повільно повернув голову до брата. Наорі кліпнула.

— Яка саме?

Дівчинка серйозно насупила носик.

— Та, через яку ти не прийшов до мене вчора.

На кілька секунд у саду запала така тиша, що було чути, як вітер ворушить пелюстки білих півоній. Наорі повільно перевела погляд на Елдрана.

— Отже, ти вже розповідаєш про мене дітям?

— Я нічого їй не розповідав. Листа надіслав, не більше. 

— А вона, схоже, знає більше за мене.

Роніар засміявся, а Елдран прикрив очі долонею.

— Селвіро, я прийду до тебе ввечері, якщо твій татко відчинить портал.

— Обіцяєш?

— Обіцяю.

Дівчинка задоволено кивнула й знову обійняла його за шию.

Наорі дивилася на них і сама не помітила, як усмішка на її губах стала м'якшою. Саме в цей момент Елдран підняв на неї очі, і їхні погляди зустрілися поверх голови маленької принцеси.

Цього разу він не жартував.

І Наорі раптом зрозуміла, що найбільша небезпека цього палацу могла виявитися зовсім не в королівській скарбниці, не в магічній лихоманці й навіть не в Конклаві.

Найбільша небезпека сиділа просто навпроти неї й дивилася на неї так, ніби поступово починала бачити в ній не просто лялькарку, яка випадково опинилася поруч.

Наорі починала закохуватися, повільно і безповоротно.