— 20.

Лоєн застигла.

На мить їй здалося, що вона неправильно почула. Можливо, королева сказала щось зовсім інше, а зал просто наповнився шепотом, який перекрутив її слова. Та вирази облич навколо швидко розвіяли цю надію. Хтось прикрив усмішку долонею, хтось випростався, а кілька дівчат обмінялися багатозначними поглядами, наче саме заради цієї миті й прийшли сюди.

Одна із претенденток навіть тихо видихнула від захвату.

Лоєн же хотілося сміятися. Або втекти.

Вона повільно опустила погляд на срібну мітку на своєму зап'ясті. Ще кілька хвилин тому вона вважала її перепусткою до Конклаву магів. Тепер цей маленький знак раптом здавався їй печаткою на власному вироку.

“Одружитися з королем? Народити йому спадкоємця?” — Вона ледь не пирхнула вголос.

Вона прийшла сюди не для того, щоб приміряти корону. Не для того, щоб королева оцінювала її як майбутню дружину свого сина. І вже точно не для того, щоб вона змагалася з десятками жінок за прихильність Елдрана.

Вона прийшла до палацу з зовсім іншою метою. Здобути його довіру. Підібратися достатньо близько. А потім убити. Не тільки його. Його батька також.

Лоєн відчула, як пальці мимоволі стиснулися в кулак. Вона стільки разів прокручувала цей план у голові, що він давно перестав здаватися чимось складним. Вона знала, що має зробити. Знала, заради чого опинилася тут і чому не має права дозволити собі слабкість.

Їй не потрібен був трон. Не потрібні були коштовності, титул чи місце поруч із королем. Їй потрібна була помста.

І тепер королева власноруч підсунула їй найгіршу з можливих перешкод – необхідність удавати закохану жінку перед усім двором.

Лоєн повільно підняла очі.

— Мій син не знає, кого саме я оберу, — продовжила Нісель, ніби щойно не перевернула життя половини присутніх. — Але я хочу, щоб кожна з вас отримала можливість показати себе. Серед вас є представниці найвпливовіших домів, відомі магині, спадкоємиці стародавніх родів і жінки, чиї здібності можуть бути корисними королівству.

Лоєн слухала краєм вуха. Вона дивилася на королеву, але думками вже була зовсім не тут.

Якщо Елдран справді братиме участь у цьому відборі, їй доведеться ще більше часу проводити поруч із ним. Постійно перебувати під його поглядом. Усміхатися, коли хочеться відвернутися. Фліртувати, коли кожна клітина її тіла вимагатиме триматися якомога далі.

І найгірше – їй доведеться переконати його, що вона хоче саме того, чого насправді ніколи не бажала. Стати його дружиною. Народити його дитину. Лоєн ледь не застогнала.

— Це якийсь жарт, — прошепотіла вона сама до себе.

— Що ви сказали? — тихо запитала білявка поруч.

— Нічого.

Лоєн змусила себе усміхнутися.

Білявка, здається, нічого не запідозрила. Навпаки, її очі світилися таким захопленням, наче перед нею щойно відкрили двері до омріяного життя.

— Ви не раді? — прошепотіла вона.

Лоєн на мить затримала на ній погляд.

— Я просто не очікувала, що мене запросять на відбір… майбутньої королеви

Це була майже правда. Вона справді не очікувала. Просто з іншої причини. Королева тим часом продовжувала говорити про майбутній відбір, правила якого оголосять пізніше. Лоєн майже не чула її. Вона намагалася швидко перебудувати план.

Палац вона вже отримала. Доступ до короля майже теж.

А тепер перед нею відкривалася можливість бути поруч із ним значно частіше, ніж вона могла розраховувати. Можливо, це навіть краще. Лоєн повільно вдихнула.

Їй не потрібно було перемагати. Не потрібно було ставати обраницею. Не потрібно було змушувати Елдрана закохатися. Їй достатньо було зробити так, щоб він повірив, ніби вона може закохатися в нього. А це, зрештою, мало бути не так уже й складно.

Принаймні так вона думала. Поки не помітила, що королева знову дивиться просто на неї. Нісель усміхалася.

Занадто уважно і зацікавлено.

І Лоєн раптом охопило неприємне передчуття, що її поява в цьому залі була зовсім не такою випадковою, як вона спочатку вирішила.

— Кожній із вас дадуть кімнату і служницю, яка допомагатиме з одягом, зачіскою та рештою вкрай важливих дрібниць, без яких, як вважає придворний етикет, жінка не може ступити й кроку в палаці. Ваші знання, вміння і магія, звісно, цінуються короною, але цього разу вони не будуть вашою перевагою. Ви всі тут рівні, і кожна має шанс отримати серце мого сина. Продемонструйте себе, і обрана отримає місце поруч з Елдраном.

Після цих слів у залі знову здійнявся приглушений гомін. Для одних присутніх це було майже оголошенням мрії, для інших – початком боротьби, до якої вони готувалися ще до того, як переступили поріг палацу. Деякі жінки вже перешіптувалися між собою, обговорюючи сукні, зовнішність суперниць і те, кому з них королева приділила більше уваги.

Лоєн стояла серед них із незворушним обличчям, хоча всередині її охоплювало зовсім інше відчуття. Їй хотілося запитати, чи можна якось відмовитися від цієї безглуздої вистави, але вона чудово розуміла, що це приверне до неї набагато більше уваги, ніж мовчання. Тому залишалося лише прийняти правила гри, яку вона зовсім не збиралася грати.