— 19.

Велика бальна зала, яка зазвичай наповнювалася музикою, сміхом і шурхотом святкових суконь, цього разу зустрічала гостей незвичною тишею. Уздовж стін горіли десятки магічних світильників, відбиваючись у високих дзеркалах, а під склепінням висіли кришталеві люстри, проте святкового настрою вони не створювали. Навпаки, усе виглядало так, ніби залу навмисно підготували не для балу, а для якогось надзвичайно важливого випробування.

Лоєн переступила поріг і відразу побачила двох охоронців, які зустрічали кожного запрошеного. Вона зупинилася перед одним із них, витягнула руку й дозволила йому оглянути невелику срібну мітку на внутрішньому боці зап'ястя. Запрошення, яке їй надіслали, не було звичайним листом. Воно залишило після себе магічний знак, що світився лише під час перевірки.

Охоронець лише кивнув, переконавшись, що мітка справжня.

— Ви – ліворуч.

Лоєн слухняно рушила в зазначений бік, але вже за кілька кроків озирнулася.

Дівчата й жінки, чоловіки, які заходили слідом за нею, отримували інші вказівки. Одних відправляли праворуч, інших залишали ближче до центральних дверей, третіх спрямовували до дальньої частини зали. Причому ніхто нічого не пояснював. Запрошені перешіптувалися, намагалися зрозуміти, за яким принципом їх розподіляють, але охоронці залишалися незворушними.

Лоєн повільно пройшла до свого місця й зупинилася серед кількох незнайомих жінок. Усі вони були приблизно одного віку. Двадцять п'ять, двадцять шість, можливо, комусь тридцять. Майже кожна друга прийшла у дорогій сукні, з бездоганною зачіскою та прикрасами, які красномовніше за будь-які слова говорили про походження їхніх власниць. Лоєн почувалася серед них не те щоб сірою мишею, радше безхатьком. 

На деяких шиях присутніх  сяяли герби знатних домів, інші жінки намагалися поводитися скромніше, хоча навіть їхні сукні коштували, мабуть, більше, ніж цілий будинок у столиці.

Лоєн мимоволі опустила погляд на власне вбрання.

Вона теж постаралася відповідати вимогам запрошення, але не настільки, щоб почуватися однією з них. Її сукня була стриманою, без надмірної кількості мережива чи коштовностей, а темне волосся зібране так, щоб не заважало. Вона не збиралася привертати увагу. І вона зовсім не розуміла, як в таких сукнях запрошені збиралися шукати рішення від лихоманки. 

Принаймні, поки не зрозуміла.

— Ви знаєте, що тут відбувається? — тихо запитала поруч якась білява дівчина.

— Ні.

— Мені сказали, що це пов'язано з Конклавом.

Лоєн повернула голову.

— Тоді навіщо нас розподіляють?

Білявка знизала плечима.

— Не знаю. Можливо, перевіряють походження.

Лоєн нічого не відповіла. Їй не подобалося це сортування. Надто вже воно нагадувало відбір худоби на ярмарку, де кожну тварину оглядали, оцінювали й відправляли в потрібний загін. Тільки тут замість худоби стояли доньки знатних домів. І це якось зовсім не повязувалося із пошуками рішення хвороби. 

Поступово зала заповнилася. Охоронці зачинили високі двері, і останні перешіптування стихли. Жінки одна за одною поверталися до центральних сходів, коли почули легкий шелест тканини.

На верхньому майданчику з'явилася королева Нісель.

Вона не поспішала. Повільно спускалася широкими мармуровими сходами, однією рукою злегка підтримуючи поділ сукні. На її обличчі грала привітна усмішка, а погляд уважно ковзав по присутніх.

Вона дивилася не просто на гостей. Вона їх оцінювала. Лоєн відчула це майже відразу.

Королева зупинилася на кілька сходинок нижче й на мить затримала погляд на кожній групі. Коли її очі дійшли до Лоєн, усмішка на її обличчі смикнулася, але вигляду королева не подала.

Лоєн ледь помітно напружилася. Нісель перевела погляд далі, наче нічого не сталося.

— Пані, — її голос легко рознісся залом. — Дякую, що відгукнулися на запрошення. Ціную кожну, хто прийшов сюди. 

У відповідь пролунали ввічливі поклони.

— Я впевнена, що більшість із вас досі не розуміє, чому саме опинилася тут. І, можливо, деякі вже встигли вирішити, що королівський двір остаточно втратив здоровий глузд.

Десь у натовпі хтось нервово хихикнув. Нісель усміхнулася.

— Запевняю, певний здоровий глузд у нас ще залишився. — Вона зробила коротку паузу, дозволяючи напрузі трохи спасти. — Та причина вашого запрошення напрочуд проста. І це не стусується жахливої хвороби, яка поширюється нашими землями. 

Лоєн випросталася. Королева поклала руки перед собою й оглянула залу.

— Через три дні в королівстві офіційно розпочнеться зовсім інший Конклав магинь, — королева знову всміхнулася широко. —Я маю вирішити питання, яке стосується майбутнього корони.

По залі прокотився приглушений шепіт. Лоєн повільно звела брови. Нісель не переставала посміхатися. 

— Мій син має одружитися, а одна із вас народити майбутнього спадкоємця трону!