— 2.

Кілька довгих секунд Елдран Торвенлус стояв непорушно, його магія ледь потріскувала між пальцями. Залишок який все ніяк не вивітрювався. Його ноги буквально приросли до землі, а рій думок все ніяк не піддавався упорядкуванню. 

Щойно колишній король Родарн вдягнув на його руку перстень, а на голову золоте кільце влади, перше що зробив Елдран - перерив весь архів і прочитав справу кожного мага, чий рівень магії був із позначкою “вище середнього”. І особливу увагу приділив “рідкісним магам”, чиї здібності вважалися нетиповими. І не так давно, він мав досвід спостерігати як магія, яка  вважається знищеною, знову відроджується. І відроджується не просто в одному магу, а передається потомству.  Минуло пів року з моменту, як один із кращих його капітанів оселився десь в хащах на краю королівства із чаклункою, чиї здібності піддавалися “нетиповими” в очікувані свого первістка. І от, зараз тут серед галявини Елдран дивився на ще один “екземпляр” нетипової магії. 

Він не любив, коли добре знайомі правила світу переставали діяти за логікою. А за сьогоднішній день це сталося вдруге. Звісно можна було виключити імпульсний спалах гніву, який призвів до надмірного використання  магії, і замість непритомної істоти, він отримав купу попелу. То друге точно підпорядковувалося – “не логічно”.

— Ти завжди пхаєш носа в чужі справи? — обуреність була в кожній букві її слова. —  Чи маєш особливий статус “вседозволеності”? — її роздратування не вщухало, а погляд красномовно натякав, що її ідеальною розрахований план зіпсували тим самим непроханим порятунком. 

Елдран мотнув головою, мов цей рух був цілеспрямований для того, щоб привести його до тями. Він підняв брову, уважно розглядаючи панянку. Вродлива, але не настільки, щоб дозволяти таку зухвалість з його королівською персоною.

— Тільки у випадках, коли бачу, що хтось вирішив покінчити життям зовсім не гуманних способів. — він розправив плечі, атмосфера між ними вже іскрилася, і його магія тут була ні до чого.  — І статус вседозволеності я маю, — останні слова були сказані по-дитячому, вони просто вилетіли з його рота раніше, ніж холодна розсудливість короля в його голові активувалася. 

— Ти не знаєш, з ким розмовляєш! — її очі небезпечно блиснули, фіалкове сяйво в зіницях ще не згасло повністю а от візерунки – зникли. Так, наче їх там і не було зовсім.

— Саме це мене й турбує, — глибокий вдих і довгий видих, день і справді переставав бути буденним. 

Вона замовкла.

Елдран зробив кілька кроків ближче, але залишив достатньо відстані, щоб у разі потреби встигнути використати магію.

— Відповідай: ім'я, рід, королівство? — його запитання було не ввічливою цікавістю, і навіть не проханням. 

Вона ледь примружилася, склала руки в замок й ліниво потягнулася, так, мов ця розмова змушувала її нудьгувати.

— Наорі Фаденмор, королівство Фаелії. 

Елдран кілька разів кліпнув, дивлячись в її очі. Він знав карти королівства, всі архіви, наявні тумани навіть в інших вимірах та снах, старі руїни й маги, які десятиліттями відмовлялися співпрацювати з короною. Не було нічого, щоб лишилося поза його увагою. 

— Дивно, — він схрестив руки на грудях, не зводячи очей із Наорі.

— Що тут дивного? — хмикнула вона.

— У списках ліцензійних чаклунів Фаелії немає ні твого прізвища, ні твого імені. 

— Хтось виконував свою роботу дуже не сумлінно, — вона позіхнула, полінилася навіть прикрити рота.

Обоє стояли серед галявини в лісі, який кишів істотами різних рангів. І обоє почувалися достатньо комфортно, щоб не прислухатися до кожного тріскоту навколо. 

— Це виключено.  Ліцензійні списки оновлюються кожні пів року.

— А ти що писар? 

— Я прямо зараз тебе можу затримати за брехню! — терпець королю вривався. — Тебе кинуть до темниці, і обставини там вирішують не на скоро руку. 

— Мене не знайдуть в тих списках, — пирхнула вона невдоволено. — У мене немає диплома. Немає ліцензії. Немає запису в жодному реєстрі. Я не навчалася ні в садку, ні в школі, ні в академії. І рівень моєї магії ніхто не виміряв.  

— Виключено! — констатація факту. 

— Відправ до темниці, і хай там перевірять мій відбиток магії. Його все одно не знайдуть у королівській базі.  

Так не буває маг без ліцензії. Лялькар без наставника. Це суперечило всьому, що він знав. Елдран кілька секунд зважував рішення дивлячись на дівчину. Вона дозволяла собі вільне спілкування, а отже не знала хто він і що за походження мав.  

— Гаразд, допустимо, ти говориш правду, і не відвідувала жодного навчального закладу. Та не в лісі ж ти виросла, чи тебе ізолювали?

— В лісі. Ні, не ізолювали. Бабуся просто не любила людей.  Настільки, що вважала ліс Нала значно безпечнішим за будь-яке місто.  І не дивися на мене як на дикунку!

— Ти здібностями своїми володієш повністю? 

— Знущаєшся?! Я щойно майже впіймала морокрила. Якби не ти, він уже був би моїм. 

Рідкісна магія, незареєстрований маг, жодних документів і жодних свідків. І при цьому всьому вона спокійно стояла перед ним, ніби нічого незвичайного не сталося. Він уже прийняв рішення для себе.