Епізод 15

Капітан зостався один на один із думками, що роїлися в голові, ніби дикі бджоли. Нічний відпочинок не приніс бажаної втіхи, натомість лишив по собі ще більше запитань. Єдине, що йому залишалося, це відкрити книгу й вирушити в подорож, яка мала б допомогти у пошуках відповідей.

Розповідь невідомого автора починалася розділом Як знайти спокій, в якому йшлося про те, що будь-яка людина здатна втримати душевну рівновагу, коли докладе усвідомлених зусиль.

Не тримайся за минуле, – писав мудрець, – це вже сталося. Звільнися від тягаря переживань, який затьмарює твоє теперішнє.

Зупинись і дозволь собі дихати на повні груди.

Не женися за майбутнім, воно мінливе. Важливо те, де ти зараз, чим займаєшся, які люди тебе оточують.

Навчись існувати в моменті.

Другий розділ розкривав тему Як побороти свій страх. Філософ з цього приводу радив:

Не бійся випробувань, які приносить тобі доля. Труднощі створені для того, щоб зробити тебе міцнішим. Як вогонь виковує сталь, так життєві негаразди загартовують волю.

Не відступай і не здавайся. А якщо впадеш без сил, прийми поразку гідно.

Аналізуй. Роби висновки і піднімайся знову. Ніхто не пройде за тебе твій шлях.

Не дозволяй страху заполонити твій розум. Опирайся що є сили, бо ти сильніший за будь-який витвір своєї уяви.

Світло завжди перемагає темряву. Відшукай божу іскру в собі, роздмухай її до масштабів безжального полум’я і дозволь йому випалити чорні хмари навислого жаху.

Заключна частина присвячувалася розвитку вміння тримати баланс між спокоєм і боротьбою та називалася Як здобути свободу. Основні постулати було викладено наступним чином.

Дослухайся до свого серця. Дозволь світлу, що йде зсередини, вказати тобі шлях.

Ти більше, ніж фізична оболонка, обмежена простором. Твої очі, вуха, руки та ноги не визначають того, ким ти є, хоч і допомагають стати тим, ким ти хочеш бути.

Твоє тіло – це глечик, в якому зростає квітка твоєї душі. Як рослині з розлогим кореневищем тісно в мілкому глекові, так і розвиненій свідомості тісно в людському тілі. Квітка не може покинути вазон, однак душа здатна вийти за межі тіла.

Твоя свідомість нерозривно пов’язана з іншими. Твоє “я” та “я” решти людей – розпорошені крихти вселенського его. Ми дрібні частки, що колись були цілим, тягнемося одне до одного з надією об’єднатися знову.

Споріднені душі – суміжні деталі пазлу, злиття яких супроводжується колосальним сплеском енергії. Ейфорія воз’єднання вивищує людський дух над тілом і дозволяє покинути його межі.

Люди з розвиненим емпатичним даром – провідники для споріднених душ.

“То ось чому вони тягнуться до Джен”.

Капітан відклав книгу і з подивом відмітив, що провів за читанням майже весь день. Він вийшов у хол і переконався у цьому завдяки трьом тацям зі сніданком, обідом і вечерею, що чекали на нього біля дверей. Його очі потребували відпочинку, а шлунок – їжі, тож він вирішив задовольнити потреби одразу всіх органів чуття.

“Треба дбати про свій глечик”, – усміхнувся Богдан самому собі.

Чоловік узяв тацю з вечірньою трапезою, залишив грецький салат, проте замінив м’який сир із фруктами на тушковане м’ясо, яке готували на обід. Незважаючи на те, що обидві страви було створено в лабораторії, стара звичка зіграла свою роль і командир вирішив відмовитися від кисломолочного продукту. Хліб і томатний сік були запозичені зі сніданку, тож в результаті в нього вийшла непогана комплексна вечеря.

Богдан усе ще обдумував деякі положення, та в цілому книга здалася йому цікавою та корисною. Ознайомившись із теорією, він вирішив відкласти практичні вправи до завтра й, смачно попоївши, приліг на ліжко та міцно заснув.