Епізод 13

Вечеря у товаристві Дженніфер та її батька виходила за рамки Богданового сприйняття. Колишній очільник пошуково-дослідницької місії крейсера “Мир”, невимушено сидів за одним столом із власним катом і його неповнолітньою вихованкою.

– За кілька днів я планую здійснити вилазку на поверхню, – виголосив Теренс. – Деякі з накопичувачів сонячної енергії вийшли з ладу.

– Це тому в нас тепер лампи миготять? – поцікавилася Джен.

– Так, доню.

Робот відмітив покращення в її умінні помічати логічні зв’язки.

– Сезон буревіїв саме у розпалі, тож мабуть сильні вітри позривали деякі з наших біоприймачів.

– Біоприймачі? Заждіть … Виходить Макс дійсно бачив рослину, нашпиговану дротами? – осяяний несподіваним здогадом втрутився капітан.

– Воістину, – підтвердив професор. – Біоприймачі або біонакопичувачі акумулюють сонячну енергію у “стеблах”, а потім завдяки розгалуженій кореневій системі спрямовують її до генератора, який забезпечує нашу домівку електрикою.

– Геніальний винахід, – похвалив командир без іронії.

– Так, – зауважила Джен. – І абсолютно не шкодить навколишньому середовищу.

Компанія насолоджувалася рум’яним пирогом із молодою капустою, приправленим пікантними травами. На десерт подали ніжне фруктове суфле.

– Як ваше здоров’я, пане Карпенку? – Теренс порушив трапезу безцеремонним запитанням.

– Вашими молитвами, – зціпив зуби Богдан.

– Ви готові продовжити наші дослідження після мого повернення?

– Тату! – втрутилася дівчинка. – Ти ж обіцяв, що більше не знущатимешся з нашого друга.

– Дякую, Дженні, – капітан обдарував її теплою усмішкою. – Ми з татком знайдемо інший спосіб, – відповів він і промовисто зиркнув на робота.

Богданові понад усе не хотілося зводити рахунки на очах у дитини. Як не дивно, Теренс одразу його зрозумів.

– Це правда, татусю?

Тривожний вираз усе ще не сходив із обличчя маленької.

– Авжеж, люба, – заспокоїв він.

Решту вечері вони провели мовчки. Коли фарисейське дійство нарешті скінчилося, чоловік відкланявся і пішов до своєї кімнати.