1.1.

Ми зараз литимо на величезому повітряному кораблі. І я не перебільшую кажучи що він велечезний, ми вже закінчили завдання дане нам гільдією для того щоб стати регалією. І справились ми швише за решту команду, проти кого вони будуть битись ми не знаємо,але про те що їх не приймуть і їм прийдеться чекати наступного відбору, гарантовано. Ох перепрошую ви ж напевно не розумієте що тут відбувається? Щож ваша пані Рем все пояснить, і якщо ви думаєте, а чому їмя здається таким знайомим, то це імя однієї персонажки з РеЗеро, якщо хтось дивився. Але дозвольте я вам поясню все з самого початку.

Я читала книгу, яка називалась " Двадцятий Рейх", ох і прошу не засуджуйте її по назві. Авторка все обяснила. Двадцятий - тому що їх стільки в основній групі. Рейх (від слова нім. Reich що читається правильно,  як Райх) - назва державного устрою, синонім слова Імперія. Але до цьої назви вони далеко прийшли не зразу. Їх герб з стоїть з цифри 20 і чишуйки дракона, як значок. 

Все почалось з того що я відкрила очі в невідомому мені місці, довгі деревяні коридори і сьодзі, які відрізняло хоч якось одноманітні стіни, я стояла в костюмі прислуги, як покоївка, але наскільки я памятала стояла вище. Подивившись в дзеркало, яке стояло в моїй скоріше за все кімнаті, сьодзі якої були відкриті. Голубі очі і такого ж кольору волосся з правої сторони якої око трохи прикривала довговата рівна чолка, розмір грудей приблизно другий,а ріст 154, довгуваті ельфійські вуха, загострений слух, а також лідяна шкіра і маленькі проблизки чишуйки синьоватого відтінку. Приблизно відчувалась 6 ранку, а це означало початок роботи. Я навідала всі кімнати, які по памяті мала робити, це все було більш рефлекторно, ніж свідомо. Тому я робила це більш спираючись на рухи самого тіла. До мене підійшла одна з служниць з словами.

- Тебе кличе головна 

Я відчуваючи якийсь підвох всеж пішла. Що мені лишалось робити? В памяті відблискувало, що головна це та яку я виховала з маленької каляски. Що ж подивимось що з цього буде. Я постукала акуратно в сьодзі поки не почула очікуване.

- Заходь - я довго не думаючи так і зробила, що мені ще чекати? неее. 
- Ти мене кликала? 
- Так 
- Знов мазь закінчилась від болю в спині? - відки я знала що казати? Не знала, слова самі виривались з уст. 
- І да і ні
- А що тоді? 
- Ти знов підняла руку на служниць? - ой я забула за це уточнити? Я лиш дала пару лящів одній з тих хто не хотів мене слухати. Тому чому ні ?
- Там лиш пару ударів було, могла потерпіти. 
- Рем ти вже доросла, тобі 187 років. Тебе приютили мої батьки коли тобі було 110. Я думаю тобі час побачити світ, і стати незалежною від нашого Мідяного дому.

Поясняю якщо хтось не зрозумів. Зараз ми находимось в Сьогунаті. Місто де закони суворі і несправедливі по більшій частині. Мідяний дім - дім де слугують проститутки, я ж управляюча. Оця бабка заре мене походу вигнати хоче. Чому? Не знаю. О і забула добавити тут в Сьогунаті кожен день може бути святом, якщо в Сьогуна волося з лобка не випаде ( я не перебільшую ). 

- Ти мене збутись хочеш?
- Сама маєш розуміти ельфійка в нашому домі значно знижує його репутацію.
- Я тут 77 років, я бачила перевороти, смерть твоїх батьків, а також виховувала тебе і працювала весь цей час управляючою слідкуючи за всіма проститутками і виконувала роль лікаря поки той бухає, і лежить в отрубі деякий вже час. 
- Да але ти вже доросла
- Я нагадаю що моє повноліття з 100. Гаразд кого ти покладеш на моє місце?

На моє місце найти буде важко когось, передивитись як поживають дівчата, перевірити їх сніданок і обід, а також підготувати на зустріч з гостями, перевіряти роботу служниць, і плюс я ж ще лікар. Їх обстеження також займає час. На заміну вона привела мені рижувату дівчину, зовсім молоду, на вид їй років 14. Вона мала, навіть нижче за мене, до того ж помітно що в неї ніби проблеми з ногою. Треба буде обстежати і її. 

- Ти зараз серйозно?
- Так - твердо і рішуче відповіла бабка 
- Он як, що ж поясню я їй все в ході, я вийду з тобою на балкон?
- Так 

Ми вийшли на балкон, вона дістала кісеру, хто не знає подовгувата деревяна трубка для куріння в китайсьокму стилі, я ж не заморачуюсь і дістала самокрутку, підпаливши їй і собі, ми закурили. 

- Чому ти вирішила від мене здихатись? 
- Я так не вирішила, відчуваю в цьому місті будуть переміни і нашому домі буде не легко. До того ж почала частіше ходити перевірка і обшукують деякі доми. 

Я їй не це нічого не відповіла. Я сьогодні бігла по матеріали до одного знайомого якого не сильно любе бабка. Хавіп, хороший чоловік з темним густим волосям і з бородою, знає більшість пліток і ми так обмінюємось інформацією. Він також щось таке казав. 

- Ти сьогодні знов бігала до того мужлана ?
- У нього матеріали якісніші і дешевші ніж в інших, цього важко не визнати
- Ти ж знаєш що він не тутешній?
- Як і я

Вона промовчала і я їй простягнула мазь, ту саму від болі в спині, трави в мене з собою, а якщо треба мазі я робю про запас.

- Дякую - тихо промовила вона докурючи своє, я також докурила. 

Ми вийшли з балкону і вона знов зробила вигляд сурової жінки, яка не буде переживати за мене ( а вона буде ). 

- Щож покажи новенькій, як тут ідуть справи, і до вечора зїдь звідси. 
- Як жорстоко
- Давай іді - вона нас вигнала. Ех сучка стара

Дівчинка дивилась на мене своїми карими світлими очима і не розуміла що тут відбувається. 

- Тьотя Рем.. З чого ми почнем?
- почекай, спепшу обстежу твою ногу, потім до справи. Присідай - наказала я їй в суровому тоні. Вона присіла на табуретку, яка була не подалік. ОГлянувши її ногу я помітила серйозне зараження і загноїння рани. Надавши першу допомогу і гарно перевязавши стерелізованою тканиною, закінчила роботу.
- Тканину міняти і промивати спиртом рану. 
- гаразд -  тихо промовила вона схиливши голову в низ, вона була похожа на песика... якого песика? гаразд я забуваю походу щось важливе.