~12~

Анна

Він на зустріч зняв нашу обручку... Йому і справді подобається Ольга, тобто я, але інша я, тобто Ольга.

Випивши келих червоного вина вже дома ввечері, я почула як Алекс зайшов додому. Він був похмурий та попрямував одразу до спальної кімнати. Він провів там 20 хвилин. А потім я побачила його у дверях з валізою. Я дивилась на Алекса та не розуміла, що він робить. Відпустка? Бізнес-подорож? Тоді чого мені нічого не сказав?

Він попрямував до мене та сів поруч на дивані. Простягаючи мені документи, він сказав:

- Я хочу розлучення.

ЩО?! Він спостерігав за моєю реакцією на його слова.

- Хто вона?

- Це не через неї. Розумієш, у нас давно вже погано все у відносинах. Ми останні роки живемо як спів мешканці. Я тебе не кохаю і хочу кращого життя для тебе, для себе, для наших дітей.

- Значить вона все таки існує...

- Зрозумій, Анно. Я іду не через неї, а через те, що нашим відносинам вже кінець. Наш шлюб не можна врятувати...

- Куди ти ідеш? До неї?

- В отель.

- А діти? Що я їм скажу?

- Скажи, що я по роботі поїхав до іншої країни...

- Але ж я тебе кохаю, не йди прошу...

- Вибач, але я тебе не кохаю, тому й мушу піти.

- Скажи мені правду, ти її кохаєш? - я вже перейшла на крик.

- Так, пробач. Я покохав іншу жінку.

Ці слова були останніми, які я почула від нього. Він гримкнув дверима..

Позаду себе я почула голос Єфламії: - Мамо, а куди тато пішов?

- Сонечко. Він поїхав по справах, його по роботі викликали терміново.

- З валізою?

- Так, він поки в отелі переночує.

- Ви посварилися, так? Скажи мені чесно, мамо.

- Ні, ні, все гаразд, доцю. Це справді по роботі.

Брехати власним дітям - це дуже погано. Я їх вчу завжди говорити правду. Гірка правда краще за солодку брехню, але цього разу я вже не впевнена. Я ні в чому зараз не впевнена...