~9~

Анна

Алекс знову пізно повернувся додому, п’яний..

- Не галасуй. Діти вже сплять.

- А як ти тут..?

- Може тому що я твоя дружина? А дружини знаєш чекають своїх чоловіків на вечерю, а ті пропивають сімейні гроші у барі?

- Це мої гроші.

Його гроші значить..

- Я їх заробив. Сам.

- Добре.

Я відвернулась від нього та попрямувала у спальню до ліжка. Уже пізня година, завтра зранку треба до офісу забігти.

~

- Мама, а де сніданок? - пролунав голом Єфламії.

Я тільки прокинулась та заварювала собі каву.

- З цього дня кожен сам собі готує, миє за собою посуд та заправляє пральну машинку, якщо треба попрати речі. Кожен тепер прибирає за собою.

- Мам.. З тобою все добре? - спитав Роман.

- Так.

- Що сьогодні на сніданок у нас? Доброго ранку, діти. Так що..? Що сталося?

- А це у мами треба спитати.

- Анно?

- Що?

- Що трапилось?

- Нічого, просто з сьогоднішнього ранку кожен готує, прибирає та миє за собою сам, - при цих словах я посміхалась, ніби нічого не сталося.

- Діти, ходіть до машини. Ми по дорозі в пекарню заїдемо.

- Ура! Ти чув?

- Так, так. Ходімо, Єфламіє.

Алекс підійшов ближче до мене, у його очах було хвилювання та неспокій.

- Усе гаразд?

- Так.

- А не скажеш, що так. Точно?

- Так.

- Тоді що з тобою?

- А з тобою?

- Тобто?

- Приходиш пізно, п’яний завжди. Коли ми з тобою в останнє говорили? Я вже мовчу про секс...

- Ми зараз говоримо.

- Ні, ми сперечаємось. Коли ми в останнє балакали, як друзі, як дві не байдужі один для одного люди..?

Десь з хвилину ми дивились один одному в очі, нічого не промовляючи.

- Діти чекають, я піду вже.

- Бувай.

Він розвернувся та вийшов з кухні. Так завжди відбувалось, коли я хотіла з ним поговорити.