~3~

Алекс

Я як завжди прокинувся від пахучого аромату та сміху дітей з кухні. До мене долинав запах свіжоспечених сирників. Улюблена страва дітей. При цій думці я посміхнувся та став збиратися у душ.

Уже одягнений та готовий до виходу, я пішов на кухню до дітей поснідати.

- Тааатуу, - прокричали діти та підбігли до мене обіймаючи.

- Привіт. А хто це в нас такий великий вже? Га? - спитав я Єфламію, підіймаючи її на руки.

- Я.

- Я бачу, що ти.

Я обійняв її та поставив назад на підлогу, зустрічаючись із сином кулачками, спитав у нього:

- Як справи, малий?

- Добре, татусь. Я вчора забив на матчі два гола. Ти уявляєш?

Після його слів я подивився на дружину, питаючи поглядом чому ти не сказала мені. На що вона просто стиснула плечима.

- Уявляю, малий. Наступного разу покажеш мені?

- Так, звісно, - відповів син.

Після невеликої розмови ми снідали у тиші.

- Діти, ідіть одягатися. Тато вас підкине до школи.

Наступної миті їх вже не було поруч.

- Чому ти мені не сказала про його вчорашній матч?

- Поза вчора ти не ночував дома, вчора був цілий день на роботі, а ввечері прийшов пізно. Коли я мала тобі сказати?

Вона мала рацію.

- Але ж ти могла подзвонити?

- Але ж ти також міг? І чому не подзвонив? І взагалі це твій син. Ти маєш займатися їхнім вихованням та цікавитися його інтересами. А не пропивати гроші по барам і проводи цілі дні на роботі.

І знову вона була права.

- Ми готові.

- Іду діти.

Мені не було, що більше сказати, тому кивнувши я пішов до машини з дітьми.