Я - почуття

Я - Захищеність

Я не гучна.
Мене не видно. Але коли я є — ти дихаєш вільно.
Я — не подія. Я — стан.
Я — не свято. Я — дім.
Я — Захищеність.
Я не приходжу одразу.
Я — не любов з першого погляду.
Мене будують — кроками, діями, поглядами, вчасним "я з тобою",
і мовчанням, в якому тебе не засуджують.
Я народжуюсь у відчутті, що тебе не зрадять.
Що твої рани — не зброя в чужих руках.
Що твоє тіло — не трофей.
Що твої сльози — не привід для насмішок.
Я — в людині, поруч з якою не треба тримати спину рівною.
З якою можна мовчати, не боячись бути незрозумілим.
Я — у словах: “Я тут.” “Ти не один.”
І навіть у погляді без слів, що говорить: “Я тебе не відпущу.”
Мене не показують у фільмах. Бо я — тиха.
Я не драматична. Я не романтична сцена.
Я — коли хтось зустрічає тебе біля дверей.
Коли ти засинаєш — і знаєш, що прокинешся в безпеці.
Коли тебе обіймають — не для пристрасті, а для того, щоб ти відчув: живи, я поруч.
Я — не завжди про когось.
Я — про тебе.
Я в тобі, коли ти собі не зраджуєш.
Коли не змушуєш себе терпіти те, що ранить.
Коли можеш сам сказати собі: “Я важливий. І я заслуговую на добре.”
Мене часто не помічають —
Але коли я зникаю — це відчутно.
Стає страшно. Стає холодно. Світ здається ворожим.
Але я завжди можу повернутись.
Через теплі руки. Через чесність. Через повагу. Через межі. Через любов, яка не болить.
Я — Захищеність.
І якщо я є — навіть найтривожніше серце
починає жити, а не виживати.

Анна Зіньковська

Подобається

#2940 в Сучасна проза

У тексті є: почуття, думки авторки, важкість світу

Відредаговано: 11.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись