Я - почуття

Я - Сумнів

Я приходжу, коли все ніби добре.
Коли рішення вже майже прийняте.
Коли рука тягнеться до дверей — а я прошепочу: «А раптом ти помиляєшся?»

Я — не зло.
Я — не слабкість.
Я — пауза між імпульсом і вчинком.
Я — обережність, що народилась зі страху.
Я — Сумнів.

Мене бояться.
Хочуть позбутися. Кричать: «Геть! Я вірю в себе!» — але я залишаюсь.
Тихий. Присутній.
У формі запитання, яке свербить всередині: "А що, як… ні?"

Я — у погляді на себе в дзеркалі, коли шукаєш підтвердження, що вартий.
У тексті, який стираєш десятий раз.
У серці, що хоче зробити крок — і паралізоване ваганням.

Я буваю болючим.
Бо я — вибір.
Я змушую тебе думати.
Переоцінювати.
Питати: “Хто я?”, “Чому я тут?”, “Що, якщо це кінець, а не початок?”

Але я — не ворог.
Я не для того, щоб зламати.
Я — щоб ти не бігав за тим, що не твоє.
Щоб ти не кидався у прірву тільки тому, що всі кажуть: “стрибни”.

Я — тінь сумніву перед вибором серцем.
Але коли ти вибереш — по-справжньому, щиро, по собі —
Я піду.

Я — як ніч перед світанком.
Іноді вона довга. І страшна.
Але якщо вистоїш —
Твій вибір буде твоїм.

Я — Сумнів.
І хоч ти й ненавидиш мене,
Я той, хто вчить тебе чути себе.

Анна Зіньковська

Подобається

#2934 в Сучасна проза

У тексті є: почуття, думки авторки, важкість світу

Відредаговано: 11.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись