Я - Гордість

Я не крик.
Я не показна міць і не зверхній погляд згори.
Я не синонім егоїзму. Не зарозумілість. Не холод.
Я — тиша, з якою ти тримаєш спину прямо, коли хочеться впасти.
Я — тепло в грудях, коли дивишся на себе і думаєш: «Я витримав.»
Я — Гордість.
Мене часто плутають.
З пихою. З самозакоханістю. З гонором. Але я — інша.
Я — не про те, щоб бути вище за когось.
Я — про те, щоб не зрадити себе.
Я з’являюсь тоді, коли ти вибираєш мовчати, хоча можеш принизити у відповідь.
Коли ти йдеш — не тому, що програв, а тому, що себе не продаєш.
Коли ти стоїш один, але з прямим поглядом, бо не змінив себе заради чужої вигоди.
Я — у матері, яка одна виховує дитину — і не просить жалю.
Я — у чоловікові, що мовчки пережив біль, але не став жорстоким.
Я — в очах дитини, яка сказала "ні", коли всі казали "так".
Я — у тих, хто вірить у себе, навіть коли весь світ сумнівається.
Мене не виставляють напоказ. Я — глибока.
Я — в тому, як ти піднімаєшся після поразок.
Як говориш правду, навіть коли за неї заплатиш.
Як стоїш за тих, кого принижують — бо не можеш інакше.
Я — непродана душа.
Я — спокійне серце.
Я — віра в те, що твоя цінність — не у схваленні. А в тобі самому.
Я приходжу тихо.
У моменті, коли ти відмовляєшся зрадити себе заради зручності.
Коли ти обираєш шлях важчий — але свій.
Коли не прогинаєшся там, де всі гнуться.
Я — не проти ніжності. Я — її охоронець.
Бо тільки та людина, яка має гідність, вміє любити щиро.
Без приниження. Без залежності. Без страху втратити себе.
Я — Гордість.
Я не прошу визнання.
Я — коли тобі не треба аплодисментів, бо ти сам знаєш, хто ти є.
І коли ти вперше подивишся у дзеркало без сорому, без сумнівів, без потреби щось доводити —
Я буду в твоєму погляді.