Я - почуття

Я - Спокій

Я не кричу.
Я не рвуся вперед.
Я — не боротьба і не перемога.
Я — тиша після бурі.
Я — глибокий вдих після сліз.
Я — Спокій.
Мене не купиш і не вкрадеш.
Я не приходжу до тих, хто женеться за всім одразу.
Я приходжу до тих, хто навчився відпускати.
Я приходжу, коли ти більше не хочеш вражати, доводити, змагатися.
У мені — м’який голос, що каже: «Достатньо.»
«Ти вже є.»
«Тобі не потрібно бути кимось іншим, щоб бути цінним.»
Я — не байдужість.
Я — присутність.
Коли ти тут, у моменті, з теплим чаєм у руках і думками, які більше не кусають.
Я — у тому, як ти дивишся на захід сонця і не думаєш про те, що буде завтра.
Мене часто шукають у медитаціях, природі, любові, обіймах.
Але найглибше я — у самому тобі.
Під шарами тривог, шуму, планів, порівнянь.
Я — десь там, у центрі.
Я — коли ти більше не воюєш ні з собою, ні зі світом.
Коли розумієш: бути — достатньо.
Жити — вже перемога.
Я — Спокій.
Я не вимагаю. Я залишаюсь.
І якщо ти колись мене відчуєш —
Ти ніколи більше не захочеш мене відпускати.

Анна Зіньковська

Подобається

#2955 в Сучасна проза

У тексті є: почуття, думки авторки, важкість світу

Відредаговано: 11.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись