Я - Здивування

Я приходжу раптово.
Не питаю дозволу. Не анонсую себе. Не попереджаю.
Я — блискавка в сонячному небі.
Я — щасливе "вау" посеред звичного "будня".
Я — Здивування.
Я — той момент, коли ти зупиняєшся і раптом розумієш:
світ — більший, ніж ти думав.
людина — глибша, ніж ти уявляв.
ти — сильніший, ніж вважав.
Мене не планують.
Мене не можна вписати в графік.
Я — випадковий погляд, що змінює все.
Я — чужа історія, яка відгукується в твоїй душі.
Я — слова, які ти чуєш у потрібну мить, і вони стають ключем до тебе самого.
Я буваю гучною.
Як феєрверк, що розриває ніч.
Як перший поцілунок, який ніколи не забувається.
Як сміх дитини, яка вперше бачить сніг.
А буваю тихою.
Як тиша в музеї перед картиною.
Як погляд у дзеркало, коли вперше бачиш себе — і не відвертаєшся.
Як дотик того, кого не чекав — але так хотів.
Мене часто вважають дитячою.
Але я — не наївність. Я — свіжість.
Я — здатність бачити нове в знайомому.
Відкривати красу у деталях.
Дивуватись — значить жити. Бо поки ти можеш здивуватись — ти ще живий усередині.
Я — у дорослому, що плаче над книгою.
У мандрівнику, що стоїть перед океаном.
У коханні, яке здавалось неможливим, але стало твоїм.
У голосі друга, якого не чув роками.
Мене не можна навчити — але можна згадати.
Бо кожен мав мене у собі.
У дитинстві. У грі. У питанні: "А що буде, якщо...?"
Я — антипод втоми.
Я — світло у сірих днях.
Я — шанс подивитися на себе і світ новими очима.
І якщо ти дозволиш собі мене —
Я знову зроблю тебе справжнім.
Бо я — Здивування.
А з мене часто починається щастя.