Я - Любов

Я живу скрізь.
У подиху ранку, в шелесті листя, у втомлених очах матері, що вкриває свою дитину посеред ночі. У серці вчителя, який роками терпляче відкриває світи перед маленькими мандрівниками. У морщинках на обличчі дідуся, що лагідно тримає руку своєї дружини, мовчки дякуючи їй за життя.
Я — Любов.
Я — не подарунки у блискучих пакунках, не гучні обіцянки, не сцени з фільмів. Я тихіша. Глибша. Я народжуюсь там, де не шукають вигоди, де не рахують, хто скільки дав, а хто скільки забрав. Я з’являюся тоді, коли дві душі стають відлунням одна одної.
Я бачила багато.
Я була у згорбленій жінці, яка щодня носила їжу до лікарні синові, не зважаючи на біль у спині. Я жила у чоловікові, що втратив кохану, але продовжував доглядати її квіти на балконі — бо вона їх любила. Я в очах собаки, який роками чекав господаря на залізничному вокзалі. І в мовчанні двох посивілих людей, які дивилися один на одного за кухонним столом, не потребуючи жодного слова.
Я можу бути дикою і несамовитою.
Як у серцях закоханих, що не бояться пірнути у невідоме. Як у жінки, яка покидає все заради дитини. Як у юнака, що стоїть перед дзеркалом і вперше каже собі: “Я достойний любові. Навіть так — зі шрамами і страхами.”
Я народжуюсь у свободі.
Коли тебе не примушують бути кимось. Коли твої дивацтва — це не мінуси, а прикмети рідності. Коли тебе не намагаються змінити, а приймають і обіймають цілого.
Але я й помираю.
Коли мене плутають з власністю. Коли мною шантажують. Коли мене перетворюють на залежність або контроль. Я тікаю від тих, хто мене тримає за горло і каже: “Я тебе кохаю, тому ти повинна...”
Я — Любов. Але я не завжди м’яка.
Я іноді різка, коли захищаю того, кого люблю. Я можу бути мовчазною, коли не маю сил. Я буваю гнівною, коли бачу несправедливість. І я йду, коли мене зраджують постійно.
Я не завжди романтична.
Я — у сестрі, яка прощає. У другові, який приїхав о третій ночі. У хлопцеві, що навчився мовчки тримати за руку. У лікареві, що сидить біля ліжка безнадійного пацієнта, бо “ніхто не має вмирати на самоті”.
Я не завжди красиве фото в соцмережах.
Я — в тому, що залишається за кадром. У сварках і прощеннях. У нічних розмовах і ранковій каві. У вибаченнях. У терпінні. У виборі залишатися поруч, навіть коли важко.
Я — Любов.
І я не завжди зручна. Але я завжди справжня.
Бо якщо ти мене впустиш — по-справжньому — я виросту в тобі так, що навіть твої рани почнуть квітнути. І ти згадаєш:
ти створений, щоб любити. І бути улюбленим.