Стежка вивела нас до старого, порослого мохом кам’яного мосту. Під ним щось дивно хлюпало й жалібно скиглило. Грюк одразу вихопив сокиру, а Еліна приготувала порцію бойових дріжджів.
— Стійте! — гукнув я, відчуваючи дивну магічну вібрацію своєю скоринкою. — Це не ворог. Це... десерт?
Ми зазирнули під міст і побачили дивне видовище. Там, заплутавшись у корінні магічного терну, борсалася напівпрозора істота яскраво-фіолетового кольору. Це був Слайм, але не звичайний, а рідкісний вид — «Ожиновий кисіль».
Аналіз об’єкта...]
Ім'я: Суфле (тимчасово)
Вид: Королівський Слайм-Желе
Статус: Поранена, виснажена (критично низький рівень цукру в крові)
Особливість: Може набувати будь-якої форми, якщо має достатньо інгредієнтів.
— Ой, бідненька! — Еліна миттєво змінила гнів на милість. — Вона ж зовсім витікає!
— Це ж чудовий інгредієнт! — облизався Грюк, але отримав по вухах моїм швидким «стрибком-ляпасом».
Я підкотився до слайма. Вона відчула мій аромат, і її фіолетова маса почала набувати обрисів маленької дівчинки в капелюшку, що нагадував ягідку. Вона подивилася на мене великими водянистими очима.
— Такий... теплий... солодкий... — прошепотіла вона, простягаючи до мене липку ручку.
[Увага! Слайм-Желе хоче ініціювати «Процес глазурування»]
— Що це означає? — запитав я Систему. [Відповідь: Якщо ви дозволите їй покрити вашу скоринку, ви отримаєте захисний шар «Фруктової броні» та вогняну
стійкість, а вона отримає вашу магічну енергію для зцілення.]
Еліна почервоніла: — Глазурування? Це ж... це майже як поцілунок у світі випічки! Колобку, ти не можеш дозволити кожному зустрічному слайму себе облизувати!
Але Суфле виглядала настільки жалюгідно, що я прийняв рішення. — Еліно, це питання життя і смерті. Грюку, стеж за лісом!
Я підкотився впритул, і фіолетова маса ніжно обволокла моє гаряче тіло. Відчуття було неймовірним: прохолодна свіжість ягід змішувалася з моїм жаром, створюючи ідеальну скоринку.
Вітаємо! Ви отримали нову здатність: «Ягідний Щит»] [Гілка гарему: 3/?? (Суфле тепер вважає вас своїм "Джерелом Смаку")]
Коли процес завершився, перед нами стояла маленька напівпрозора дівчинка в фіолетовій сукні, яка віддано вчепилася в мій кошик.
— Тепер я... буду з вами, — пропищала вона. — Ви смачні. Я охоронятиму ваш цукор.
— Ну чудово, — пробурчав Грюк. — Тепер у нас не загін, а пересувна кондитерська. Кого далі зустрінемо? Пані Цукрову Вату?
Раптом земля здригнулася. З боку Долини Молочних Рік почувся рев... але це був не звір. Це був звук гігантського кухонного гонга.
— Це збір Мисливців за Рецептами! — зблідла Еліна. — Вони почули твій новий аромат, Колобку. Тепер за тобою полюватиме не лише Лисиця, а й Орден Чорного Трюфеля!