4.Переговори на вістрі ножа та аромат ревнощів

Я підкотився до самого краю кошика, ледь не випавши на траву. — Руто, постривай! — мій голос звучав максимально солідно, як у директора ресторану з трьома зірками Мішлен. — Навіщо тобі один разовий перекус, якщо ти можеш володіти цілою мережею кондитерських по всьому королівству? Ти розумна, ти знаєш ліс, у тебе зв'язки. Стань моїм комерційним директором і розвідницею. Гроші, влада і найкращі круасани світу будуть біля твоїх лап!

Рута на мить зупинилася, її вушко сіпнулося. Вона справді замислилася, а її погляд ковзнув по моїй золотистій скоринці з ноткою ділового інтересу. — Хм... Комерційний директор? Це звучить набагато сексуальніше, ніж просто «найманка»... 

Але тут у гру вступив «фактор Еліни». — Що?! — вигукнула ельфійка, її обличчя почервоніло від гніву. — Ця руда крадійка курей буде в нашій команді? Тільки через мій труп! Вона ж дивиться на тебе не як на бізнес-партнера, а як на булочку з вершками!

— А ти, вухаста дівчинко, просто боїшся конкуренції? — Рута грайливо обмахувалася віялом, хоча в її очах спалахнули небезпечні іскри. — Твій рецепт явно прісний, якщо ти так нервуєш.

Це була остання крапля. Еліна змахнула вінчиком, і в повітря злетіла хмара вибухової цукрової пудри. — Отримуй, лисяча мордо! [Магічне заклинання: Карамелізація!]

Грюк, який до цього просто спостерігав, вирішив, що бійка без нього — це гроші на вітер. — А-а-а! Просто розступіться, я її підстрижу! — гаркнув заєць, заносячи сокиру.

Почався справжній хаос. Еліна пускала в Руту липкі струмені сиропу, Рута миттєво створювала свої ілюзорні копії, заплутуючи всіх, а Грюк просто рубав дерева, намагаючись влучити хоч у когось. Я ж літав по кошику, як м’ячик у пінболі, намагаючись не перетворитися на крихти.

— Досить! Ви мене зараз розламаєте! — кричав я, але в запалі «жіночої солідарності» (читай: бійки за колобка) мене ніхто не чув.

Рута, спритно ухилившись від чергового вибуху магічного тіста, приземлилася на високу гілку сосни. Її плащ був трохи забруднений борошном, але вона все одно виглядала велично. — Ох, які ж ви дикі... — вона злизала краплю сиропу з лапки і підмигнула мені. — Пропозиція цікава, солодкий мій. Але я не працюю в такій... галасливій компанії. Принаймні, поки що.

Вона розчинила віяло, і навколо неї закрутилося осіннє листя. — Я буду стежити за вами з тіні. Дивись, щоб ця ельфійка тебе не пересушила. Ми ще зустрінемося, Колобку... і наступного разу я виберу для тебе правильний соус.

З тихим сміхом вона розчинилася в повітрі, залишивши по собі лише тонкий аромат дикої м’яти та хтивості.

[Репутація з Рутою: +10 (Вона зацікавлена вашим розумом)] [Репутація з Еліною: -5 (Вона ревнує і збирається «серйозно поговорити»)]

— Фух, втекла, — Грюк витер піт з лоба. — Але вона права в одному: пахне тут тепер як на ярмарку. Скоро сюди збіжаться всі монстри району.

Еліна мовчки підняла кошик, міцно притисла мене до себе і підозріло примружилася. — «Комерційний директор», кажеш? Нам треба обговорити твою кадрову політику, мій рум’яний друже. Негайно.

Я відчув, що моя скоринка починає пітніти. Пережити напад вовків було б простіше, ніж цей погляд.